Трагедійне звучання твору О. Довженка «Україна в огні»

«Україна в огні» — це кіноповість, у якій О. Довженко показав трагічні сто¬рінки в історії України, це протест людини, що піднеслася над уламками зруй¬нованої країни. Своїм твором автор закликає людей до мирного співіснування, він ніби хоче крикнути «Ні!» війні, яка стільки горя завдавала нашим містам і селам.

Сироти і каліки, зруйновані храми, спустошені поля, понівечені людські долі — це те, чого завдала війна. У кіноповісті багато ліричних відступів, із яких яскраво постає сплюндрована рідна земля: «О українська земля, як укривавилась ти!» Автор малює страшні картини «світу у бою»: «Вовки в кущах, наївшись людського м'яса, припадали черевами до землі і волочились, гадячи її в відчай¬душному проклятому вовчому переляку».

Трагедія України — це насамперед трагедія працьовитих і відважних, муж¬ніх і співучих, терплячих і прекрасних українців. У центрі кіноповісті — життя родини Запорожців, яка уособлює долю всього народу. Багато горя завдала їм війна: не всі сини повернулися додому, трагічно склалася доля жінок-полонянок.

Однією з найтрагічніших сторінок твору є доля жінки на війні. Героїні «Укра¬їни в огні» Олеся Запорожець та Христя Хуторна пройшли через пекло насиль¬ства і аморальності з боку фашистів, але залишилися морально чистими і ве¬личними. Олесі належать пророчі слова: «Ми жінки, Христе. Ми матері нашого роду. Треба все перенести, треба родити дітей, щоб не перевівся народ». Олесі вдалося втекти з поїзда, і хоч важко було, але зуміла пережити жахи війни, зна¬йти дорогу додому. Жінка несе на своїх плечах тягар жорстокості, насильства, горя втрат рідних і близьких людей.

О. Довженко, змальовуючи трагічні картини війни, показує її руйнівницею, великою руїною, що пройшла безжально Україною. І люди не змінюються в мить випробувань, а розкриваються. Прихований егоїст, підлабузник, здирник стає зрадником. Із ненавистю показує Довженко голів міськрад, бездушних воєнторгівців, які, рятуючись, кидали напризволяще свій народ.

«Україна в огні» — це незабутня історія родини Запорожців. «Що смерть моя і смерть моїх дітей? І що мої мізерні муки, коли зникають в небуття тися¬чі наших людей. Гинуть родини, гинуть роди без числа і краю...», — думав За¬порожець.

Вірний історичній правді, О. Довженко засуджує війну словами італійця Пальми: «В цій війні не буде переможців і переможених, а будуть загиблі й уці¬лілі». Кожним рядком кіноповісті автор показує трагізм і безглуздість війни, її жахливі наслідки, оспівує мужність і відвагу воїнів — «героїв великого грізного часу», закликає боротися за мир.