Основні мотиви віршів Ю. Федьковича

І. «Бо я правду лиш співаю та й за правду гину». (Федькович — поет за покли¬канням. За словами І. Франка, він «вложив у свою поезію найкращу частину своєї душі».)

ІІ. Ідейно-тематичне спрямування віршів Ю. Федьковича.

1. Роль поета й поезії в суспільному житті. (Творче кредо поета виражене в поезії «Нива». Для розкриття своїх поглядів на призначення художньо¬го слова Федькович скористався такими народними образами, як нива, оранка, жнива, женці. З поезії «Оскресни, Бояне» довідуємося, що ідеа¬лом співця для Федьковича був староруський Боян. Образ співця, який глибоко усвідомив свою відповідальність перед народом, виступає у ві¬ршах, присвячених Т. Шевченку.)

2. Оспівування жовнірської недолі. (Поет відтворив у віршах народні погля¬ди на солдатчину, змалювавши її як страшне соціальне лихо. Біль і туга звучать у словах ліричного героя поезії «При відході», якого рекрутчина розлучила з коханою. З величезною силою зазвучали антицісарські на¬строї у поемі «Дезертир».)

3. Возвеличення визвольної боротьби трудящих та їх ватажків. (У першій половині XVIII століття великого піднесення набула боротьба опришків, яких очолив Олекса Довбуш. Про цього відважного ватажка Федькович написав у творах «Сонні мари», «Довбуш», «Недуг», «Довбуш, або Гро¬мовий топір і знахарський хрест». Автор змалював Довбуша таким, яким зберегла його народна пам'ять.)

4. Криваві сторінки історії. (Чимало віршів Федькович написав під впли¬вом трагічних подій австрійсько-італійської війни. Це «Під Маджентов», «Виправа в полі», «Марш на Італію», «Товариші». У поемі «Лук'ян Коби¬лиця» автор показав під'яремне становище Буковини під гнітом Австро-Угорщини, показав підготовку до збройної боротьби за соціальне й націо¬нальне визволення.)

5. Сатирична спрямованість поезій. (Федькович у поезіях розвінчував цісарський уряд, церкву, українську реакційну буржуазію. Вірш «Пречиста діво, радуйся, Маріє!» — їдка пародія на церковний спів. У цьому тво¬рі автор виступає проти ганебного антинародного правопорядку, вояч¬чини, класової нерівності. До сатиричних творів належить вірш «Страж на Русі», у якому викрито католицький Рим, що насаджував і соціальне, і духовне рабство.)

III. Значення ліричної творчості Федьковича. («Федькович — се талант переваж¬но ліричний... так і здається, що автор співає та розповідає всюди про те, що сам бачив, сам найглибшими нервами душі прочув. І саме в тому й полягає чаруюча сила його поезій, в тім лежить порука її живучості, доки живе наша мова», — писав Іван Франко.)