Проблеми честі і зради в повісті Івана Франка «Захар Беркут»

Зрада не раз завдавала горя і страждання нашим пращурам. Іван Франко все своє життя боровся проти зрадників українського народу. Створення образу зрадника в повісті «Захар Беркут» і зображення розправи народу над ним роби¬ло твір більш наближеним до сучасності, будило думку про визволення від іно¬земного поневолення. Письменник відтворив гострі конфлікти між феодалом Тугаром Вовком і тухольською громадою, показав могутність народу в боротьбі зі своїми гнобителями.

У творі образ Тугара Вовка наділений яскраво вираженими індивідуальними рисами характеру.

Запідозривши боярина в невірності, князь Данило звелів йому поселитися в Тухольщині. Сам Тугар Вовк громаду всіляко утискав, намагався поневолити її. Громада, захищаючи свої інтереси, викликала самоправного феодала на гро¬мадський суд.

Щоб замести сліди своєї зради в боях на річці Калці 1224 року, коли він ви¬дав ворогам плани битви руських князів, боярин вбиває єдиного свідка цієї зради Митьку Вояка. Громада без вагань виносить вирок Тугарові, вчинок якого переконливо довів, що він зрадник.

У дні найтяжчих випробувань для народу Карпатської Русі Тугар Вовк вдру¬ге стає зрадником. Разом із монгольськими ватажками складає він плани насту¬пу, видає шляхи і місця оборони. Це він радить монголам спалити хати тухольської громади.

Зовсім по-іншому зображено Мирославу й молодого Беркута — Максима. На основі цих образів автор провів ідею єдності та палкого служіння народу. Обоє вони сміливі, мають сильний характер, патріоти, які служать своїм земля¬кам і воюють проти зрадників.

Максим виявив себе безстрашним лицарем і вольовим начальником. На хви¬лювання Тугара Вовка, що забив ведмедя, Максим із прямотою сказав, що коли б звір тримався купи, то й зграя вовків йому була б нестрашна. Як і батько, хло¬пець бачить незламну силу в єдності людей.

Великий гнів і ненависть до зрадника виявив Максим під час збройного зіткнення тухольців із монголами, очоленими Тугаром. Героїчно бився Максим із ворогами. Його захоплюють у полон. Молодий Беркут обзиває Тугара зрад¬ником, рабом Чінгісхана. Для юнака неволя гірше від смерті. Тугар Вовк ра¬дить напівмертвому хлопцеві перейти на службу до монголів, лише тоді він буде жити. Палкий патріот відповідає, що краще вмерти, ніж рятувати життя зрадою. Для нього рідний край, народ дорожчі за власне життя.

Мирослава — дочка боярина, яка перейшла на бік народу. З дитинства зали¬шилась сиротою, виросла красивою та доброю дівчиною; була сміливою та за¬пальною. Вона зуміла постояти за себе, захистити своє щастя, коли батько забо¬ронив шлюб із Максимом. Вона бачить батькову несправедливість.

Мирослава благає батька не йти до ворога, не губити себе та її. Дівчина швидше може уявити себе мертвою, ніж зрадницею свого краю. Вона тікає з во¬рожого табору, переходить на бік тухольців, повідомляє про напад ворогів, на¬вчає тухольців, як зробити катапульту.

Іван Франко вдало передав почуття молодих людей, палких патріотів своєї батьківщини. Рід Беркутів присвятив своє життя єдності й процвітанню народу.