Образ селянина Данила - героя оповідання Б. Грінченка «Сам собі пан»

Борис Грінченко мав надзвичайно розвинене почуття національної гідності. Він страждав за ошуканий народ, у якого забрали його славну історію й можли¬вість розвивати свою мову та культуру. У творі «Сам собі пан» Б. Грінченко май¬стерно протиставляє почуття власної гідності, дотепність, статечність селянина Данила грубості й пихатості панів.

Данила полонило бажання довідатися, «чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів». І він робить спробу «панського права добути, їде до міста залізницею. Він потрапляє у різні ситуації, але завжди з честю з них ви¬ходить. Його природна винахідливість і кмітливість допомагають і в поїзді, і в театрі.

Селянин сповнений рішучості довести усім, що він також людина, як і пан, має рівні з ним права. «Ви, пане, не кричіть і не тупотіть, бо й мої такі самі гро¬ші, як і ваші, а ота цигарка, що в вас у руці, може, вона мені смердючіша, ніж вам моя люлька», — спокійно відповів Данило панові. А в театрі уперто заявив: «Хто заплатив за білет, той тут і пан. Я заплатив, то й сидітиму».

Автор у комедійній формі розповів про безмежну прірву, яка пролягла між панами і селянами. З оповідання випливає висновок: панівний клас ніколи не зможе самохіть визнати право «мужика» на людську гідність та суспільну рів¬ність. Тож і герой твору Данило, так і не добувши права людського, повернувся додому. З великими надіями та сподіваннями їхав Данило до міста, а повертаю¬чись, мало не плакав від ганьби та зневаги.