Мої враження від творів Миколи Хвильового
Українське Відродження 20—30-х років XX століття дало літературі багато нових талантів, ідей, світобачень. І серед них — Микола Хвильовий, письменник-новатор, самобутній і своєрідний автор.
Його твори з налетом імпресіонізму були оригінальними, відмінними від робіт письменників того часу. Вони вражають силою таланту митця, глибоким психологізмом героїв, манерою письма. Його твори примушують замислитися і над долею автора, і над трагічною історією України, і над своїм власним «я». Новели М. Хвильового «Кіт у чоботях», «Наречений», «Солонський Яр» — це фрагменти, вихоплені з кривавої і брудної мозаїчної картини громадянської ві¬йни. Читаючи «Кота в чоботях», відчуваєш виразні сатиричні нотки, сум за за¬губленою, знівеченою душею: «Зник товариш Жучок №1, залишилися «Жучки №2, №3, №4» — малограмотні кухарки, що прагнули керувати державою й роз¬поряджатися життям людей».
У новелі «Я (Романтика)» — ще страшніші і трагічніші картини. Твір торка¬ється теми роздвоєння людської особистості. Свого героя М. Хвильовий ставить перед вибором: або служіння комуні, або життя матері, яка до останньої миті ві¬рить у перемогу добра над злом у душі свого сина.
Твори Миколи Хвильового застерігають сучасників від шляху в прірву анти¬гуманізму, від фальшиво-красивих політичних гасел, допомагають дійти висно¬вку, що жінка і революція — поняття несумісні, як несумісні примарні ідеї ко¬мунізму з реальним щасливим майбуттям людей.
Для сучасного читача новели письменника — багатющий матеріал для ви¬вчення не лише історії, а й психології, його твори — переконливий урок того, що не слід припускатися помилок своїх попередників, не варто надавати пере¬вагу ідеї. Мені твори М. Хвильового допомогли більше зрозуміти складний іс¬торичний період 20-х років XX століття, побачити, як перемагала тиранія, як деградували духовні цінності. Автор підштовхнув своїми творами до висновку, що тоталітарній системі не потрібні генії, особистості, а лише покірні виконав¬ці волі партійних вождів.
Трагедія героїв творів М. Хвильового близька до трагедії самого автора. Тому його твори такі пристрасні і хвилюючі. Наділений інтуїцією, автор шукає ви¬ходу із катастрофічної ситуації, породженої наростаючою хвилею репресій, по¬ширенням недовіри і підозри в суспільстві. Разом із героями своїх новел митець шукає виходу із лабіринтів історії. Я не перестаю дивуватися його любові, вірі і ненависті, я захоплююсь його карколомною «грою в бісер»: свідомим кодуван¬ням художніх підтекстових структур.
А ще я зрозуміла, прочитавши твори Миколи Хвильового, що кожній людині притаманні ліризм душі, почуття любові, повага до минулого, обожнювання матері. Потрібно лише побороти в собі слабкість, безсилля, інертність та агресивність