Сатирична типізація в комедії І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»

I. І. Карпенко-Карий — один із корифеїв української сцени. (Драматична творчість І. Карпенка-Карого — найбільше досягнення української класич¬ної драматургії XIX століття. Через величезну пізнавальну та художню цін¬ність його твори вже понад сторіччя мають неабиякий успіх. «...Цілісність драматичної творчості Карпенка-Карого, — писав його видатний сучасник Іван Франко, — наповнює нас почуттям подиву його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант... »)

II. «Сто тисяч» — значний крок на шляху творчого зростання.

1. Засудження вад суспільного життя. (У п'єсі автор вістря своєї сатири спрямував проти сільських глитаїв, пройнятих ненаситною жадобою до збагачення. Усю увагу Карпенко-Карий зосередив на типовому образі «користолюбця». Невдала спроба дешево придбати сто тисяч фальшивих карбованців виступає лише як епізод, який допомагає глибше розкрити характер персонажів.)

2. Центральний персонаж комедії — Герасим Калитка. (Це черствий і запопад¬ливий власник, який над усе любить землю та намагається її придбати яко¬мога більше. Жадоба збагачення стала єдиною всепоглинаючою пристрастю сільського глитая. Усі вчинки зумовлені цією пристрастю, підпорядковані цій мрії. Навіть родинні почуття в Калитки притуплені власницькими інте¬ресами. Таких, як Герасим Калитка, у 80-х роках було немало, що дало змо¬гу зграям шахраїв оббирати цих засліплених жадобою хазяїв.)

3. Примарливе прагнення Бонавентури. (Копач захоплюється заповзятли¬вістю таких, як Калитка, «хазяйствених мужиків», які поступово при¬бирають до своїх рук землі. Сам він теж мріє розбагатіти, тому і шукає скарб, перекопуючи тонни землі. Він хоче розбагатіти враз, без виснаж¬ливої щоденної праці.)

4. Своєрідність образу Савки. (Кум Калитки, Савка, теж мріє про гроші. Зара¬ди них він готовий іти в саме пекло, віддати душу Люциперові. На Івана Ку¬пала він ходив на роздоріжжя вклонитися Гнату безп'ятому і попросити гро¬шей. Заради збагачення він ладен на все, нічого не боїться: «Страшно тільки без грошей, — говорить він, — а з грішми, сказано ж, і чорт не брат».)

ІІІ. Відображення реального життя. (Нічого вигаданого у п'єсі «Сто тисяч» нема. Все у ній взято з життя, яке вирувало навколо І. Карпенка-Карого. І персо¬нажів було з кого малювати: в селах в ті часи з'явилося багато нових багатіїв, яких і висміяв драматург у своїй сатиричній комедії.)