Порівняльна характеристика Пузиря і Злотницького (за твором І. Карпенка-Карого «Хазяїн»)

I. «Хазяїн» — це зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної мети. Стяжання для стяжання» (І. Карпенко-Карий). (Наприкінці XIX століття в Україні відбувався бурхливий розвиток капіталізму. Цей процес породжу¬вав сільську буржуазію, яка нещадно експлуатувала селян, ставала повно¬владним господарем українського села.

У комедії «Хазяїн» Іван Карпенко-Карий показав рух «хазяйського колеса» капіталіста-аграрія, але в центрі уваги драматурга — не економічні стосунки, а моральні, етичні і психологічні конфлікти, породжені цими стосунками. Ненаситна жадоба капіталіста до наживи стає самоціллю, перетворює його на хижака.)

II. Пузир і Золотницький — контрастні образи комедії.

1. Образ Терентія Пузиря. (Терентій Гаврилович Пузир — капіталіст-землевласник, хазяїн, мільйонер. «Ми були так собі хазяїни, з середнім до¬статком», — згадує Марія Іванівна, його дружина. А через тридцять п'ять років Пузир став хазяїном неосяжних земельних просторів, де розташо¬вано кілька великих економій і працюють сотні робітників, Замолоду він «з степу не вилазив», тяжко працював, але мільйони нажив не чесною працею, а визиском, бо ніколи не знав «що можна, а чого не можна; аби бариш, то все можна». Та великі гроші не зробили його чес¬нішим, добрішим, людянішим. Він так і залишився некультурним, духов¬но вбогим селюком.)

2. Образ Золотницького. (Золотницький — багатий поміщик, власник маєт¬ків, де, очевидно, працює не одна сотня селян, але у комедії автор не по¬казує, як у цьому родовитому панові поєднується гуманіст і експлуататор. Золотницький приятелює з Пузирем, та ми не знаємо, що об'єднує двох таких різних людей. Не подаючи розгорнутої характеристики Золотниць¬кого, автор показує нам характер героя через його репліки і вчинки. Цей поміщик був одним із ініціаторів збору коштів на пам'ятник Котлярев¬ському; він засуджує ставлення Пузиря до вчителя Калиновича, нарече¬ного доньки Пузиря.)

3. Ставлення героїв до вшанування пам'яті І. Котляревського. (Для ство¬рення образу Пузиря І. Карпенко-Карий використав власні спостережен¬ня над Харитоненком і Терещенком — українськими мільйонерами, які виросли з глитаїв.

Коли до Терещенка звернулися з проханням дати гроші на пам'ятник Котляревському, той спромігся тільки на 300 карбованців.

У п'єсі Терентій Пузир на таке ж прохання Золотницького відповів: «Це не моє діло! Котляревський мені без надобності». Ці цинічні слова до глибини душі обурили Золотницького — родовитого освіченого поміщика.)

III. Закономірність протистояння Пузиря і Золотницького. (У п'єсі ці два герої не тільки приятелюють, часто спілкуються, а й протистоять одне одному не лише в питаннях моралі. Честолюбний Пузир зазіхає на родове помістя Золотницького, і той не може протистояти грубій, навальній силі господаря, який не одного родовитого поміщика зігнав із насидженого місця. Порівнюючи характери цих двох героїв, із упевненістю можна сказати, що це протистояння Золотницький програє. Швидше за все, Пузир розорить-таки свого товариша і в його Капустяному збудує нову економію. У жорстокому світі грошей, баришів виграє той, хто може йти до мети по трупах. А «пузирі» і в XIX, і в XXI столітті ніколи ні перед чим не зупинялися і не зупиняться.)