Трагічні картини минулого українського народу в творі Л. Костенко «Маруся Чурай»

I. Роман «Маруся Чурай» — енциклопедія духовного життя України XVII сто¬ліття. («Маруся Чурай» — роман історико-філософський, соціально-психо¬логічний. Ліна Костенко із відповідальністю поставилася до історичного ма¬теріалу, суворо дотримуючись наукової достовірності подій і фактів. Автор досліджує їх вплив на буття народу, а відтак і на майбутню долю рідної землі. За влучним висловом німецького письменника Ф. Шлегеля, «історик — це пророк, звернений у минуле». Роман Ліни Костенко через минуле висвітлює багато явищ сьогодення, проектуючи їх на майбутнє.)

II. Картини історичного минулого українського народу.

1. Відомості про козацький рух. (Другий розділ роману називається «Пол¬тавський полк виходить на зорі». У ньому змальовано наслідки воєн¬них приготувань: «уже стоять вози під яворами», Полтава зачинена «на п'ять воріт», сторожа ходить по міському валу і перегукуються варто¬ві — Полтавський полк готовий вирушити у похід. Панує загальний тривожний настрій, клопочуться козаки, матері сумно благословляють синів у похід.)

2. Дід Галерник — як символ невмирущості народу. (Поетеса змальовує ста¬рого самотнього козака діда Галерника, визволеного братчиками з ту¬рецької неволі. Для молоді старий козак — жива історія, він є носієм ви¬сокої народної моралі. Коли 1651 року окрилена угодою в Білій Церкві, шляхта знову кинулася привласнювати українські землі, усі люди з на¬вколишніх сіл переселились до Полтавської фортеці. Образом діда Галер¬ника автор ніби готує читачів до сприйняття широкомасштабного народ¬ного руху, змальованого у наступному розділі.)

3. Героїчна єдність та згуртованість полтавчан. (Ліна Костенко показує, як голодне і холодне, обложене місто виявляє готовність боронити свою не¬залежність.

З усіх боків одрізана дорога, —

Полтавонько, ти все-таки жива?!)

4. Змалювання Богдана Хмельницького. (Поетеса розкриває внутрішній світ великої людини, що була тоді перед очима усієї Європи. Державний діяч і мислитель, український гетьман, він піклується про долю своєї кра¬їни, у нього «...сто різних справ кричало на папері», проте він знаходить час для розмови зі своїми побратимами, козаками.)

5. Історичні персонажі роману. (Зображеним у романі історичним героям Ліна Костенко дає оцінку. З великою повагою згадується у творі ім'я пер¬шого гетьмана Якова Остряниці, сказано про народне ставлення до нього неєрестрового козацтва. Мудрим і гуманним малює поетеса полтавсько¬го полковника Мартина Пушкаря, який упродовж десятка років обіймав посаду полковника. Під час облоги Полтави він показаний тонким полі¬тиком і дипломатом. У романі Пушкар більше воїн, ніж дипломат, у чому відверто зізнається:

Воно, скажу вам, легше, як на мене,

діла у битвах шаблею рішать.)

III. Значення роману «Маруся Чурай». (Розгортаючи перед читачем панораму життя українців у XVII століття, поетеса передає дух епохи. Типажі, пере¬біг подій, відтворений у людських долях, — усе це реставрується автором із живою достовірністю художнього документа. Поетеса показує тогочасне сус¬пільство в усіх його найголовніших проявах. Роман «Маруся Чурай» відкри¬ває нам духовний світ наших пращурів, розкриває забуті сторінки історії, на достойних взірцях вчить мужності, пробуджує совість, почуття причетності до великої історії великого народу.)