Алегоричний образ чудо-дерева Мови в казці Миколи Магери «Хоробрі з найхоробріших»

Кожен народ особливий. Головне, що різнить людей, — це їх мова. Завдяки пі зберігається індивідуальність, традиції, культура, навіть характер нації приховує у собі мова.

Саме це, як на мене, і хотів показати нам Микола Магера у казці «Хоробрі і найхоробріших». Він обрав алегоричний образ — дерево Мову, яке згуртовує народ, дає йому сил, наснаги жити в мирі з іншими. У казці дерево велике, могутнє, високе, сильне. Воно має охоронця, якого так і звуть — Охоронець.

У кожній казці є добрі та злі герої. Ця казка — не виключення. У людей з'яви¬шся вороги, але вони не могли силою побороти народ, вихований міцністю дерева Мови. Попихач — зрадник великого народу — розповів, що сила людей — у міц¬ності чудо-дерева. А щоб воно не було сильним, розсадили по всій країні паростки Мови, які б не давали дереву брати силу з землі. Чудо-дерево й справді почало слабшати, але вірні сини змогли його захистити та повернути колишню силу. І святе дерево розрослося, стало пишним зеленим гіллям тягнутися до сонця. Автор обрав прийом алегорії, бо саме так можна найповніше розкрити кожний образ. Історія цього дерева — історія нашого народу, нашої мови, яка почала було «в'янути», втрачати красу, але ми змогли зупинити це. І в української мови є охоронці — це ми, ті, хто спілкується, радіє, сумує, говорячи нею. Ми збагачуємо мову, робимо її сильною, вагомою, справді рідною нам.