Панас Мирний - корифей української прози

I. Панас Мирний — суворий літописець епохи. (Основоположник українсько¬го соціально-психологічного роману і повісті. У творах письменника глибо¬ко відображене життя і боротьба українського народу проти несправедливого суспільного ладу.)

II. «Свіжий і сильний талант» письменника.

1. Доробок «малої прози» Панаса Мирного. (Новели «Сон», «Серед степів», «Лови», «Дурниця», «Казка про Правду і Кривду».)

2. Оповідання «Лихий попутав», повість «П'яниця» — обвинувачення світу підлості і насильства. (Твори письменника значно розширюють тематич¬ні обрії української прози.)

3. Повість «Лихі люди» — відповідь письменника на злободенні питання часу. (У ній письменник уперше в українській літературі змальовує антагоністичні табори — демократичний і реакційний — у середовищі інтелігенції.)

4. Життя трудящого селянства — улюблена тема письменника. (Повісті «Лихо давнє й сьогочасне», «Голодна воля», оповідання «Морозенко», «Як ведеться, так і живеться». Всі ці твори пройняті глибоким уболіван¬ням за долю трудівника.)

5. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — найвидатніший твір Панаса Мир¬ного. (У ньому письменник ставить собі за мету глибоко розкрити соціальні умови, що породили таку особу, як Чіпка, широко відображує тяжке життя українського селянства у дореформений і пореформений періоди.)

6. «Повія» — роман про трагедію жінки в умовах буржуазного суспільства.

(Героїня роману Христя — образ жіночої «пропащої сили».)

III. Панас Мирний — «найвизначніший український повістяр» (І. Франко). (Па¬нас Мирний увійшов у літературу як основоположник соціально-психологіч¬ного роману, видатний майстер великих прозових жанрів, із появою романів і повістей письменника в українську художню прозу прийшла повінь народ¬ного життя з надзвичайно багатим емоційним світом простих людей.)