Змагання правди і кривди в казці «Правда і кривда»

Я люблю читати українські народні казки. В багатьох із них розповідається про добро та зло. Одна з таких казок — це казка «Правда та кривда». В ній дядь¬ко вирішив довести своєму племіннику, що краще жити неправдою. Вони запитали заробітчанина, пана та попа, як «тепереньки лучче жити»: чи правдою, чи кривдою? Усі ці люди вибрали кривду, запевняючи, що правди не існує.

Небіж засумував. Він був бідний, і до того ж мусив тепер віддати усю свою худобу дядькові, бо виявилася правда дядькова. Але доля вирішила довести інше. Хлопець через безвихідне становище хотів накласти на себе руки, але випадково підслухав розмову чотирьох чортів. Ці чорти наробили багато лиха людям. Юнак вирішив помститися нечисті та допомогти людям. Він отримав винагороду за свої добрі ВЧИНКИ — став королем. Але найголовніше сталося пізніше. Якось до королівства завітав його дядько. Король був до нього привітним, а пізніше роз¬повів, хто він є насправді, а найголовніше — що краще жити правдою, робити добро. На підтвердження цього дядько отримав два кораблі. Та заздрощі не дозволили йому мати користь із цього. Врешті, дядька занапастили ті самі чорти, які випадково зробили юнака багатим.

Казка вчить нас жити так, щоб поряд із нами була лише правда. Бо людина, що веде правдиве життя, не залишиться не винагородженою. Але не треба це розуміти так, що потрібно робити усе із розрахунком. Добро не одразу вертається, воно приходить несподівано, коли ми на це найменше чекаємо.