Мої улюблені прислів'я та приказки

Книга — скарбниця людських знань, духовне багатство кожного народу. Та був час, коли книг не було, а люди з уст в уста передавали мудрі настанови, жит¬тєві ситуації.

Усна творчість — це творчість не окремої людини, а багатьох людей, цілих поколінь.

От і у нашої родини є улюблені прислів'я та приказки. Коли я ще була ма¬ленькою, мій дідусь мені казав: «Під лежачий камінь вода не тече», «Не кажи — не вмію, а кажи навчусь», — коли мені щось не хотілось робити. Я підросла, пішла до школи. У мене з'явилися нові друзі, і згадалось прислів'я «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти». Хотілось мати справжніх друзів, надійних, які б були поряд завжди. Щоб можна було покластися на них, а їм на мене.

І коли вони кличуть мене гуляти надвір, а я ще не зробила уроки, то дідусь знову каже мені прислів'я: «Зробив діло — гуляй сміло». Я дуже добре запам'я¬тала ці прислів'я.

А одне прислів'я мені дуже запало у серце. Я думаю, що його я запам'ятаю на все життя, як запам'ятав його мій дідусь: «Дерево мідне корінням, людина — родом і народом». Як багато любові до рідної землі, до батьків у цих словах. Прислів'я дуже допомагають мені у житті. Інколи я цього не помічаю, але вже переконалась, що найчастіше в житті буває так, як народна мудрість говорить.