Літопис як історична й літературна пам'ятка

I. Літопис як найдавніший вид історико-мемуарної прози.

1. Зміст та форма записів. (У літописах розповідалося про події громадсько¬го та побутового характеру, описувалися історичні події. Це могли бути і коротенькі нотатки, і детальні оповідання, але вони обов'язково розмі¬щувалися в хронологічній послідовності.)

2. Автори літописів. (Літописи складали свідки або учасники тих подій, про які йшлося. Іноді відомості про історичні факти бралися з народного фольклору: переказів, легенд, пісень.)

II. Найдавніші літописи.

1. «Повість минулих літ». (Цей літопис створив на основі попередніх зве¬день чернець Києво-Печерського монастиря Нестор. Хронологічний ви¬клад охоплює період із 852 до 1113 року. Починається літопис леген¬дою про всесвітній потоп, далі розповідається про походження слов'ян, їх розселення, заснування Києва.)

2. «Галицько-Волинський літопис». (У літописі подано відомості про бо¬ротьбу за престол у Галичі між князями, їх боротьба зі спільними ворога¬ми. Яскраво описав літописець хоробрість князя Данила та його дружини в бою з татарами.)

III. Літописи — цінні літературні пам'ятки. (Літописці, розповідаючи про важ¬ливі події, характеризували історичну епоху та осіб, наводили висловлюван¬ня відомих людей, описували їхнє ставлення до тих чи інших подій. Все це писалося образною, емоційною, яскравою мовою, багатою на оригінальні порівняння, епітети, метафори. До літописів та літописних оповідань ще й сьогодні часто звертаються письменники. На їх основі створено історичні романи П. Загребельного «Диво», «Роксолана», повість В. Малика «Черлені щити», твори Ю. Мушкетика.)