Природа та її роль у «Слові о полку Ігоревім»

I. Автор «Слова о полку Ігоревім» — уважний спостерігач природи.

II. Руська природа в «Слові...» як дійова особа.

1. Глибоке знання автором «Слова...» степової природи (опис берегів Дінця як «срібних»; Ігор хвалить Дінець, що той «сторожив» його, коли він хо¬вався в заростях ріки, й чутливі гоголі й чайки попереджали про набли¬ження людей).

2. Наділення природи людськими якостями (природа співчуває руським, попереджає їх про небезпеку, коли Ігор рушив у похід — світло сонця померкло; допомагає Ігореві в його втечі з полону звернення Ярославни до природи по допомогу; природа озивається на поразку руських: трава никне, дерева від горя схиляються до землі).

3. Стирання межі між природою і людиною (порівняння людей з птахами, звірами: із турами, соколами, вороном, зозулею; Ігор вступає в розмову з Дінцем і отримує від нього поміч; Ярославна шукає помочі у вітру, сон¬ця, Дніпра).

4. Введення в дію «Слова...» величезних географічних просторів (половець¬кий степ, «синє море», ріки: Дон, Волга, Дніпро, Донець, Дунай, Рось, Сула, Немига; міста — Корсунь, Тмутаракань, Київ, Полоцьк, Чернігів, Курськ, Бєлгород та інші — уся руська земля).

5. Злиття природи з діями людей, дійова активність природи (перед битвою з половцями криваві зорі світло повідають; чорні хмари з моря йдуть; земля гуде, ріки мутно течуть, прах понад полями несеться; після пораз¬ки руських — широкий сум іде по Русі).

III. Жива картина давнього половецького степу у змісті «Слова...» — яскраве свідчення того, що «Слово...» написане очевидцем.