Образ Руської землі в «Слові»

Із сивої давнини, через століття долітають до нас голоси, у яких звучить пал¬ка любов до рідної Руської землі. У геніальному давньому літописі «Слово о пол¬ку Ігоревім» Руська земля усвідомлюється як щось єдине, як надбання народу, що йде від одного кореня, незважаючи на чвари та існування різних князівств.

Душа автора «Слова...» невіддільна від рідних просторів і туманів південно-руських пагорбів і безмежних степів. Природа живе та дихає в «Слові...», ра¬зом виступає з воїнами-русичами, які перегородили «великі поля черленими щитами». Вона радіє разом із ними перемозі, сумує під час поразки. Не пере¬стає дивувати нас земля наша багатьма озерами, ріками та джерелами, високими горами, дібровами, просторими полями, різноманітними звірами та птахами, містами великими, селами чудовими.

Образ Руської землі — центральний у «Слові о полку Ігоревім». Героєм «Сло¬ва...» є не хто-небудь із князів, а руський народ. До Руської землі звернені всі найкращі почуття автора.

Автор «Слова...» змальовує безмежні простори Руської землі, рідного краю, великого й неосяжного. В дію втягнуті окремі географічні простори: половецькі степи, синє море, Дон, Волга, Дніпро, Дунай, а з міст — Київ, Полоцьк, Чер¬нігів, Курськ, Переяславль, Бєлгород та багато інших. Уся Руська земля знахо¬диться в полі зору автора.

Образ Батьківщини з багатьма містами протиставляється образу половецької землі — землі незнаної.

Руська земля для автора «Слова...» — це, звичайно, не тільки «земля» у влас¬ному розумінні слова, не тільки руська природа, руські міста, це в першу чергу народ, що її населяє. Автор «Слова...» малює мирну працю орачів, яку порушу¬ють чвари князів, він пам'ятає про дружин руських воїнів, що оплакують сво¬їх чоловіків, загиблих у битві за Київську Русь, він розповідає про горе всього руського народу після поразки Ігоря.

Разом із тим у поняття «батьківщина» автор «Слова...» включає також і її історію. Розповідаючи про невдалий похід князя Ігоря на половців, автор охо¬плює події життя на території Київської Русі за півтора століття, співставляючи минуле з теперішнім.

Для автора «Слова...» образ землі ніби живий. Створюючи найвидатнішу пам'ятку культури Київської Русі, він зумів охопити всю Русь, об'єднавши в сво¬єму описі і природу, і людей, і історію. Образ Батьківщини-страдниці важливий як у художньому, так і в ідейному задумі «Слова...»: він викликає співчуття до неї у читача, пробуджує ненависть до її ворогів, закликає руський народ на її захист.

Любов до Батьківщини водила пером автора цього безсмертного твору. «Сло¬во о полку Ігоревім» у наш час, час соціальних і національних конфліктів, зву¬чить як духовний заповіт наших давніх пращурів. Це «золоте слово» вчить нас любити свою Батьківщину і зберігати її єдність.