Мій улюблений герой твору І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»
У прекрасній реалістичній повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» важко знайти позитивного героя, героя, який був би ідеалом у житті, що став би прикла¬дом, на який можна було б рівнятися, намагатися стати схожим на нього. Усі герої цього твору своєю забобонністю, затурканістю і безсоромністю, взаємною ненави¬стю є втіленням темноти в житті українського пореформеного села, доведеного до такого стану кріпаччиною та існуючим ладом. І все ж таки серед цієї галереї яскра¬во зображених негативних образів я вирізняю Мелашку — мою улюблену героїню.
Саме вона, на мою думку, з найбільшою симпатією змальована автором. Вона щира, тиха, лагідна, вродлива. Любовно змалював письменник її портрет. «Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гар¬на, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки чер¬воніли, як червоні яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк». Яскрава природна зовнішня краса Мелашки гармонійно поєднується з красою душевною, Вона тиха, лагідна, привітна дівчина. З повагою ставиться до стар¬ших, дуже працьовита, бо зросла у бідній сім'ї і знає ціну копійці. Вірно любить і щиро поважає свого чоловіка Лавріна. Разом із тим Мелашка з природи дуже чутлива. Кожне грубе слово чи докір глибоко ображають її. Ось вона збирається в гості до матері. Свекруха велить взяти паляницю батькам, але тут-таки кидає, що це, мовляв, для них небачені ласощі. Цей несправедливий докір лягає каме¬нем на вразливу Мелащину душу. Життя її у Кайдашів було невимовно тяжким. Уїдливі докори свекрухи та старшої невістки Мотрі були нестерпними. Розповідаючи матері про своє горе, Мелашка полила сльозами материн садок. А коли повернулась до свекрухи, їй здалося, «що вона з зеленого саду та ступила просто на лід». Довго вона не встрявала у сварки та різні родинні конфлікти. І якось, пішовши на прощу до Києва, вирішила більше не повертатися додому: занадто вже допекли її і Кайдашиха, і Мотря. І хоч як не любила вона свого чоловіка Лавріна, все-таки зважилася на цей рішучий вчинок. Отже, тиха, покірлива Мелашка, виявляється, здатна на серйозний опір, вміє захистити свою гідність. Крім того, Мелашка добра, турботлива й любляча матір, гарна й вірна дружи¬на. Мудра й розумна жінка, яка вміє розбиратися в людях, і хоч як їй не важко, вміє пристосуватися до життєвих умов, щоб зберегти родину і врешті-решт про¬сто вижити за таких жахливих обставин.
Отже, ця героїня сподобалась мені цілісністю своєї натури, життєвою му¬дрістю й великою душевною красою, поетичністю й вірністю у коханні.
На мою думку, потрапивши в інші, більш сприятливі умови, Мелашка ста¬ла б ще кращою, а це «кайдашеве пекло» отруйно вплинуло на неї, тому й вона поступово втягнулася в «хатню війну» за «твоє і моє», беручи участь у ній вже на боці свекрухи. Проте ці «баталії» задоволення їй зовсім не дають. Швидше це просто життєва необхідність.