Мова «всіх в єдине нас злива» (за твором О. Олеся «Рідна мова в рідній школі»)

Мені подобаються вірші Олександра Олеся. Вони хвилюють, викликають ра¬дість, сум, примушують переживати якісь події разом із автором.

Саме так було з віршем «Рідна мова в рідній школі». Одразу я відчула радіс¬ні нотки, бо для Олеся викладання української мови в школі — це велика радість, найдорожче в важкі часи для України. Перші слова матері, перша пісня, почута ма¬люком, повинні бути рідною мовою. Тоді дитина навчиться її любити та цінувати.

Для автора неможливою є розлука з рідною мовою, неприпустимо розмов¬ляти чужою. Він говорить, що тоді «краще нам німими стати», нічого важчого за це немає.

Насамкінець Олесь говорить, щоб мати майбутнє щасливе і радісне, треба «всім серцем закричать: «В рідній школі рідна мова!» І тоді все буде добре у дер¬жаві та у кожної людини зокрема.

Я вважаю, що треба прислухатися до порад О. Олеся. І робити так, щоб українська мова лунала не тільки на уроках мови, а і вдома, з друзями, на ву¬лиці. У нас чудова мова, якою розмовляв, Тарас Шевченко і якою ми, українці, повинні пишатися.