Чого нас навчає поетичний твір Д. Павличка «Добрий день»

Перша книжка Д. Павличка «Любов і ненависть» вийшла в світ 1953 року. Не дарма кажуть, що про долю поета можна дізнатися, прочитавши його вірші.

Із віршів першої книжки ми дізнаємося, що доля маленького Дмитра така, як і багатьох українських дітей того часу: злидні, низький рівень освіти, бо на¬вчали чужою мовою. За бажання вчити рідну мову ще й на коліна ставили.

... Та за мову мужицьку не раз на коліна

Довелося у школі ставати мені.

Народився він на Західній Україні у родині простого лісоруба, «не зрікся ні мови, ні пісні рідного краю».

Рано він залишився без матері, але зміни в житті країни привели до того, що у школі почали викладати рідною мовою, з'явилися українські книжки. Свої¬ми віршами автор показує, як розквітає його рідний край, рідна земля і взага¬лі вся Україна.

У вірші «Добрий день» Д. Павличко розповідає про людей, які живуть у Прикарпатті. Це добрі, красиві люди. Якщо ви гості цього красивого краю, вас зустрінуть, як дорогих, рідних людей.

У своїх віршах поет потрошку закохує читача у рідну Прикарпатську землю, рідний народ. А що вже казати про вірші Д. Павличка, які покладено на музику. Деякі з пісень стали справді народними, наприклад «Два кольори».

Твори Дмитра Павличка будуть завжди жити в пам'яті нашого народу, бо вони вчать нас любити рідний край, рідну мову, любити та поважати матір.