Поетичне відтворення історії України, любові до рідної землі в поезії Максима Рильського “Слово про рідну матір”
У роки другої світової війни на перше місце у художній свідомості Максима Рильського вийшла пекуча тривога за долю України, рідного на¬роду. Написана в цей час його натхненна патріотика залишиться взірцем високої громадянської гідності українського слова в критичну добу історії.
Непідробною пристрастю і болем пронизана ліро-епічна поема “Сло¬во про рідну матір”, яку він прочитав 29 листопада 1941 р. на радіомітингу в Уфі, що транслювався радіостанцією імені Тараса Шевченка на територію окупованої України. Поет з любов'ю відтворив у поемі образ України – її героїчну історію, невмирущу культуру, чарівну природу. Земля Тараса Ше¬вченка–так назвав М. Рильський Україну. З далекого башкирського міста він шле благословення її першоджерелам.
Поет звертається до національної свідомості українців, які в боротьбі за свою землю можуть і мусять обпертися на вільнолюбні традиції століть, на вікопомні імена видатних діячів національної культури, що символізують силу, неподолан-ність, безсмертя нації. Рильський прикликає з глибин сторіч найбільші святині українства – народну пісню, “печаль і радість нашу”: “мандрівника Сковороду з припорошілими саквами”; “ЕнсЇди” владний сміх”; “гарячу думу Кобзаря”; “струни Лисенка живії”; золоту зорю слави “круг Заньковецької Марії”; згадує козацькі походи, “іржання коней бойо¬вих”. У поемі звучать розгорнуті риторичні запитання: “Хто може випити Дніпро, Хто властен виплескати море,
Хто наше злото-серебро Плугами кривди переоре, Хто серця чистого добро
Злобою чорною поборе?”
Ніяка зловорожа сила не подолає народу, у якого героїчне і славне минуле– такий ідейний пафос твору.
У поемі “Слово про рідну матір” відчутний вплив “Слова о полку Іго¬ревім”. Поет органічно вплітає у мову поеми деякі мотиви та образні зворо¬ти з давнь-оруської поеми (наприклад: “Лисиці брешуть на щити”). У творі спостерігаємо поетичні деталі з українських фольклорних джерел (“Чи пра¬вду кривді подола-ти?”). Патетичного звучання поет досягає підбором лек¬сики (благословен), короткими формами прикметників (славен, зелен), тав¬тологічними висловами (рута-м'ята, злото-серебро). Поет і сам творить неологізми (громовозвукі слова). Загалом уся поема “Слово про рідну ма¬тір” – це слова виняткової поетичної ніжності й місткості: кожне випромі¬нює цілі пучки дорогих кожному українцеві асоціацій.
Поет усвідомлював, що висока українська патріотика може поверну¬тися для нього новими репресіями. Тому останні строфи у дусі часу просла¬вляють дружбу народів і керівну роль партії. Однак комуністичні ідеологи не могли пробачити поетові, що мати-Батьківішіна для нього – це Україна, а не Радянський Союз. Тому у 40-х роках за поему “Слово про рідну матір” М. Рильський мав чимало неприємностей.