Ліричний герой ранньої поезії М. Рильського

I. Рання лірика Рильського — це поетичне відтворення дум, мрій, сподівань молодого поета. (Максима Рильського, як і багатьох його талановитих сучас¬ників, захоплювали ідеї декадентської літератури. Природа, кохання, мис¬тецтво — основні теми його перших творів. Він показує ліричного героя меланхолійним естетом, до якого чарівні пісні із блакитних небес прилетіли. Та разом із тим у творах відчувається оптимізм і закоханість ліричного героя у природу, віра в кохання і замилування дівочою красою:

В шатах зелених

Вийшла дівчина,

В косах студені

Роси-перлини.)

II. «Краса і думка — дві сестри-близнята» (М. Рильський).

1. Гуманізм ранньої лірики поета. (Багатьма своїми творами молодий Риль¬ський ніби полемізує з нігілістами. Його ліричний герой вірить у люди¬ну, у її творчий потенціал. Він отримує задоволення від праці, втішається життям «з людьми і для людей».)

2. «Не жрець, не вождь, а робітник — поета справжнього імення» (М. Риль¬ський). (Максим Рильський ще замолоду ставив перед собою на перший по¬гляд недосяжні цілі, але постійна праця давала свої плоди. У кожному творі він розкривав свій багатий внутрішній світ через ліричного героя — Прометея, Титана, який несе світло людям і тримає світ на своїх могутніх плечах.)

3. «Є ланцюги, що їх не можна рвать, немов у тілі вен або артерій» (М. Риль¬ський). (Його ліричний герой — реальний. Він Живе теперішнім, пережи¬ває радість першого кохання і біль розлуки, мріє про прекрасне майбут¬нє, але не пориває і з минулим. Перед його внутрішнім зором проходять романтичні видива далеких країн, постають «ясноокий образ Беатріче» чи «Одіссей, натомлений блуканням». До прекрасної Беатріче долучали¬ся образи Ізольди Білорукої і Дездемони, які хвилюють і захоплюють лі¬ричного героя, впливають на його світосприйняття.)

III. «Поете! Будь собі суддею...» (М. Рильський). (Образ ліричного героя у бага¬тьох ранніх творах Рильського — це сам поет. Він пильно придивляється до життя і виступає сам собі безкомпромісним суддею, який добре бачить і по¬зитивне, і негативне у своїх думках і вчинках. Цей суддя добре знає, що на¬стане час, «устануть свідки темноокі зо дна поблідлої душі», і доведеться від¬повідати за все. А тому, щоб не грішити навіть согрішивши, треба йти у світ широкий, «не знаючи про спокій», творити добро.)