Тема колективізації та голодомору в романі-хроніці У. Самчука «Марія»

I. «Марія» У. Самчука — перший в українській літературі твір про насильниць¬ку колективізацію та голодомор 1933 року. (Український письменник-емігрант Улас Самчук 1933 року написав роман-хроніку, роман-спалах «Марія». Сильнішого твору про голодомор в Україні нема й досі. Автор зумів торкну¬тися в романі таких важливих проблем, як проблеми батьків і дітей, любові і сімейного щастя, моралі і достатку, духовності та національної свідомості. На думку С. Пінчука, який написав післямову до вітчизняного видання цьо¬го роману в наш час, саме У. Самчук «втілив у своїй творчості трагічну долю українського народу в XX столітті».)

II. Трагедія однієї селянської родини як частки трагедії всієї української нації.

1. Жорстока правда жорстокого часу. (Роман «Марія» — твір про станови¬ще українського селянства після революції 1917 року. Автор пам'ятав го¬лод двадцятих, спілкувався з тими, кому пощастило вирватися на волю у 33-му. Письменник зіставляв жахливі розповіді, описував життя українців, підводив до висновку, що штучний голод планувався сталінською клікою як геноцид, як замах на українську націю. Звичайно, книга, що відобра¬жала жорстоку правду, в Радянському Союзі було заборонена до друку.)

2. Змалювання в долі Марії типового життєвого шляху української жінки-трудівниці і трагедії самої України. (Роман У. Самчук розпочинає і закінчує лічбою днів життя Марії. Він зауважує: «Коли не рахувати останніх трьох, то Марія зустріла й провела двадцять шість тисяч п'ятдесят вісім днів». Кажуть, що часу не помічають тільки щасливі люди. Марії ж доля приготувала суцільні страждання і муки: смерть батьків, голод, втрата ді¬тей, знущання Корнія, божевілля дочки, відмова від батьків сина Макси¬ма. У Марії сильний характер, бо вона зважилася виступити проти народ¬ної моралі, боротися за свою любов. Автор неодноразово наголошує на величезному потенціалі духовної та фізичної сили героїні, на її прагненні жити, незважаючи на всі труднощі.)

3. «Найстрашніша смерть — це смерть від голоду». (Ці слова належать Ма¬рії, жінці, на очах якої заможне село часів її дитинства вимирало від голо¬ду. Автор малює страшні картини голодомору 1932—1933 років. Лаконіч¬но описує автор посівну, яку проводили за вказівкою зверху, передчасний збір врожаю і злочинну діяльність «залізної червоної мітли»: «Над зігну¬тим голодним людом при праці вдень і вночі стоять озброєні вартові. З кістлявих мужицьких рук, з занедбаної землі виривається зі скреготом зубів кусень хліба». Арештовують Маріїного зятя за мішок гнилого зерна, мучиться Надія з виснаженою від голоду маленькою Христинкою. І Ма¬рія волає до Бога, просить допомоги: «Вмреш дитинко. На широкому сві¬ті немає вже для тебе трошечки хліба...» Втративши всіх своїх рідних, ве¬лику і гарну сім'ю, Марія і сама гине від голоду.)

ІІІ. Роман-хроніка «Марія» У. Самчука — художній свідок історії нашої держави. (Роман «Марія» має конкретну присвяту: «Матерям, які загинули голодною смертю на Україні в роки 1932—1933». Твір дає змогу подивитися на історич¬ну добу очима її сучасників, він є першим пам'ятником жертвам голодомору.)