Малий гайдамака (за уривком «Дитинство Шевченка»)

Тарас Шевченко — геніальний син українського народу. Крізь усе своє жит¬тя він проніс боротьбу проти пригноблення людей, проти знущання, намагався захистити знедолених людей.

Почалось це ще з дитинства. Він народився у сім'ї кріпака. Поки родина працює, малий Тарас потроху знайомиться зі світом. Гуляє в полі, у лісі, усе йому цікаво, все хочеться зрозуміти. Одного разу він дуже налякав рідних, коли не повернувся увечері додому. Малий Тарас заблукав, на щастя, йому допомо¬гли знайти дорогу додому чумаки. Вже тоді Шевченко виявив неабиякі розумо¬ві здібності, коли згадав, як називається рідне село. І тоді ж йому батько наче спророкував долю: «Розбишака великий вийде — ось що! Ото чули про Кармелюка, а це другий буде такий»;

І цей батьківський вислів не був безпідставним. Слухає* бува, малий Тарас розповіді про Сибір, про неволю, злидні. Спочатку сумно йому, а потім пробу¬джується в ньому буйна та непокірна сила. Неабиякий вплив справили на фор¬мування особистості Т.Шевченка й розповіді діда про Коліївщину, Залізняка, Ґонту, про героїчне минуле України. Ще у дитячі роки сам Тарас назвав себе гайдамакою, який буде рубати панам голови.

Шевченкові подобалось малювати. Але йому не давали змоги вчитися, за¬мість малярства пан примушував працювати на кухні. Та всі ці перешкоди лише робили його сильнішим, впевненішим у собі, хоча він і був «зв'язаний», без жодних прав, кріпак. Але все ж намагався чогось досягнути, втілити свої мрії про малярство у реальність. Що ж, пізніше у нього все вийшло.

А зараз він лише малий гайдамака, але нескорений, сильний, незважаючи ні на що.

І ми знаємо, ким він став. Народним героєм. Він є взірцем для нас, україн¬ського народу, і залишатиметься ним назавжди.