Автобіографічні мотиви у вірші Т. Шевченка «і виріс я на чужині»

У безсмертних творах Тараса Шевченка відбилися спалахи збройних по¬встань народу проти гнобителів; у його поезії є відблиск вод Дніпра, спала¬хи сонця, яке заходить за обрій. Поет-борець, поет-революціонер, поет-патріот. Скільки переживань, скільки випробувань було на шляху видатного поета! 1848 року під час перебування поета на острові Кос-Арал був написаний вірш «І виріс я на чужині». Це був час, коли Шевченка було заарештовано за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві. При обшуці знайшли рукописний зошит під назвою «Три літа» з революційними поезіями. Особливу увагу жандарми звернули на поему «Сон». Саме цей твір і був основним обвинуваченням і при¬чиною виключно суворого покарання Шевченка. І тільки у травні 1848 року поет трохи полегшено зітхнув. Його прикомандирували до експедиції з обсліду¬вання Аральського моря. Керівники наукової експедиції дуже добре поставили¬ся до політичного засланця та відомого поета.

Так і з'явився цей вірш. Поет згадує своє дитинство, чужину. Тарас навчався у Петербурзі, а до того малим хлопчиком пан Енгельгардт вивіз його як козачка. Сирота, якому ні до кого було прихилити голови. Коли Тарасикові було 9 років, померла мама. Це вона «на свічку Богу заробляла, поклони тяжкії б'ючи...» А в 11 років Шевченко втратив і батька. Набагато пізніше виявив поет тих, хто ви¬нен у смерті батьків, в тому, що «аж страх погано у тім хорошому селі». Деякі «писаки» змальовували Україну в рожевих романтичних фарбах, а поет зміг дати відповідь у своїх рядках:

І не в однім отім селі,

А скрізь на-славній Україні

Людей у ярма запрягли

Пани лукаві...

Багата, розкішна природа України зображується на тлі страшенних злиднів людських, панщини.

Все могло б бути добре, але панська неволя замучила бідних людей, від неї неможна нікуди втекти, тому поет бачить у людських обличчях безпросвітний смуток. Дуже страшно дивитися:

А як не бачиш того лиха,

То скрізь здається любо, тихо...