Поема «Сон» - свідчення великої громадянської сміливості Т. Шевченка

I. Ідейно-тематична спрямованість поеми. (Т. Шевченко правдиво відображає життя кріпаків, засуджує сваволю самодержавно-кріпосницького ладу. Епі¬графом, взятим із Біблії, автор підкреслює, що хоче допомогти народові усві¬домити своє безправне становище.)

II. Викривальний характер сатиричної комедії.

1. Роздуми про тих, хто править країною. (Головне вістря сатири спрямова¬не проти царя, автор описує, як Микола І неситим оком зазирає за край світу, мурує храми,

Та отечество так любить,

Так за ним бідкує,

Так із його, сердешного,

Кров, як воду, точить!

У вступі цар безпосередньо не названий. Це надає його образові узагаль¬нюючого значення. Підкреслюється, що йдеться не лише про царя, а про всіх представників гнобительської зграї.)

2. Антицарське спрямування картин сну.

а) Безталання, злидні й горе українців. (У першій частині сну автор ма¬лює на тлі прекрасних картин природи безпросвітні злидні й горе по¬неволеного народу. Шевченко розповідає про жорстоку експлуатацію селян. Ліричний герой, пролітаючи над селами, бачить, як розпина¬ють вдову за подушне, як забирають у неї єдиного сина до війська, як помирає під тином із голоду дитина. Після зображення реалістичної картини життя в Україні автор сміливо запитує: «Чи довго ще на сім світі катам панувати?» Шевченко вірить у сили народу, закликає по¬неволений люд до повстання.)

б) Місце заслання борців за свободу й щастя. (Друга картина розпочина¬ється описом сибірського пейзажу. Сибір — це місце, де знаходиться цар волі — узагальнений образ борця. Поет підкреслює, що ніхто не схилив голови перед катом, усі стійко зносять лихо й муки. Шевченко закликає їх сміливо нести в народ свої ідеї.)

в) Змалювання Петербурга як центру самодержавства. (Малюючи сто¬лицю, поет прагне показати, звідки йде нещастя, де причина страж¬дання народу в Україні, хто засилає в Сибір кращих людей. Ліричний герой ніби став незримим і проник у самі палати, де побачив царя й царицю. Автор показує жорстокість царя, його сваволю, грубість, безкультурність. Він навмисне принижує образ царя, глузує з його зов¬нішності.)

3. Засудження діяльності Катерини II. (За Катерини II посилився кріпос¬ницький гніт, придушено Коліївщину, ліквідовано Запорозьку Січ.) III. «Сон» — визначне явище світової поезії. (І. Франко у статті «Темне царство» розкрив антимонархічний зміст поеми. «Я не знаю, — писав він, — ні в од¬ній європейській літературі подібної поезії, написаної в подібних обстави¬нах». Справді, треба було мати неабияку мужність і сміливість, щоб написати таку поему. Шевченко знав, що на нього чекає з боку царату за таку крамолу на царя, за захист поневоленого народу, за ту ніжність, з якою автор гово¬рить про трудящих, і ту ненависть, з якою малює царя та його оточення.)