І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко)

I. Послання «І мертвим, і живим...» — духовний заповіт українцям.

II. Засудження псевдопатріотизму.

1. Висміювання плазування перед іноземщиною. (Т. Шевченко засуджує людей, які їздили за кордон і привезли лише великих слів велику силу, які цураються всього вітчизняного, низько схиляючись перед іноземним.)

2. Викриття панів-лібералів. (У них слова розходяться з ділом. Ці пани пруться в німецькі землі, прислужуються Москві й деруть шкуру з братів гречкосіїв.)

3. Засудження ліберальної інтелігенції. (Вони не знають своєї історії, тому автор закликає їх прочитати її од слова до слова.)

III. Актуальність проблем, порушених у поезії. і 1. Любов до рідного краю, до України.

2. Заклик до єднання.

3. Необхідність знання рідної мови. (Поет був високоосвіченою людиною, знав античну літературу, любив Байрона й Шекспіра, знав праці фран¬цузьких і польських істориків, з повагою ставився до мов і культур інших народів, але він вважав, що кожна освічена людина обов'язково повинна знати свою рідну мову.)

4. Виховання національної гідності. (Саме з цього слід починати побудову суверенної України. Без любові до народних святинь, без вивчення мови, без збереження культури рідного народу край наш буде просто терито¬рією, а ми — безпам'ятками без роду та племені.)