Заповіт Т. Шевченка - патріотичний гімн

«Заповіт» Тараса Шевченка є бойовою програмою для закріпаченого народу, неповторним поетичним заповітом у світовій літературі.

Твір був написаний у грудні 1845 року, коли Шевченко лежав хворий у Пере¬яславі у знайомого лікаря А. Козачковського. Літературознавець Г. Нудько пи¬сав, що хоч поштовхом до написання вірша була тяжка хвороба автора, проте «причини, що породили твір, крилися в тій суспільно-політичній дійсності, яку спостерігав і вивчав поет у 30—40-х роках...»

Вірш починається звертанням поета до народу. У ньому висловлюється пал¬ка любов до трудящих, до рідної землі, віра в те, що пригноблені повстануть, розірвуть кайдани і побудують нове суспільство. Спочатку автор ніби спокійно висловлює своє бажання бути похованим на могилі, серед широкого українсько¬го степу. Він хоче:

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Дніпро тут символізує могутність народу. Автор замість звичайного «реве Дніпро» використовує тавтологію «реве ревучий», щоб надати образові силь¬нішого звучання, щоб підготувати читача до сприйняття думки про повстання. І одразу ж після змалювання картин природи звучить заклик до повстання:

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

І Волю окропіте.

Усі дієслова цього уривку стоять у наказовому способі, виражаючи волю ав¬тора, який спонукає інших до дій. Висловлюється впевненість у тому, що все це буде здійснено, що народ обов'язково повстане й розірве віковічні кайдани. Наприкінці вірша Т. Шевченко звертається до майбутніх поколінь, він ніби пе¬реноситься в нове суспільство, в якому не буде неволі й рабства. Нову сім'ю народів поет називає великою і вільною. У «Заповіті» звучать нотки й суму, й гордості, а найбільше — віри в перемогу, в те, що завтрашній щасливий день неодмінно настане, а щастя прийде тоді, коли Дніпро «...понесе з України у си¬нєє море кров ворожу».

Мріє Т. Шевченко, як і О. Пушкін у поезії «Я пам'ятник собі воздвиг неру¬котворний...», прийняти шану від майбутніх поколінь. Він пише:

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим, тихим словом.

У поезії «Заповіт» відчувається сила народу, віра в його безсмертя, впевне¬ність у неминучій перемозі. Т. Шевченко не тільки висловлює мрію про майбут¬нє, а й прагне уявити його собі, закликає до революційної боротьби.