Образ матері у творах Т. Шевченка

Матір... Це їй ми завдячуємо своїм життям, своїми радощами й перемогами, усім, що маємо в житті. Мабуть, саме тому тема матері завжди була, є й вічно залишатиметься у творчості наших письменників. Т. Шевченко теж звертався до цієї теми.

Образ матері у творах Т. Шевченка — це образ жінки-страдниці, жінки, яка не мала змоги бути разом із дитиною, бо була кріпачкою й повністю залежала від наказів пана. Жінка за часів Т. Шевченка була безправною людиною, яка за¬знала гніту як кріпачка і знущань у родині, бо не у всіх були гарні й добрі чоло¬віки, а тому і в родині їм жилося не краще. У поезії «Якби ви знали, паничі...» поет з болем пише:

Там матір добрую мою

Ще молодую — у могилу

Нужда та праця положила...

Не маючи змоги доглядати дитя, мати-кріпачка брала його на панщину немовлям або залишала вдома на більш-менш старших дітей. У поезії «Сон» («На панщині пшеницю жала») стомлена матір мріє про інше майбутнє для сво¬го сина, її любов до сина безмежна і, незважаючи ні на що, безмежна віра, що колись настане такий час:

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі.

Доля жінки-матері у Т. Шевченка зображена по-різному: це й Катерина — матір, що, не витримавши тяжких випробувань долі, накладає на себе руки; це й Ганна, яка, спокутуючи свій тяжкий гріх, все життя працювала в родині сина, любила його мовчки, жертовно. Сам поет, що так мало зазнав материнської лю¬бові, вірив у кращу долю і матері, і дитини:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Безталанну долю української матері-кріпачки поет підносить до найвищих висот, він схиляється перед її образом, як людство схиляється в поклоні перед образом Матері Божої. Для Т. Шевченка жінка-матір — це уособлення і Пречи¬стої Діви Марії, і матері-України. Це узагальнюючий образ усіх матерів. Т. Шев¬ченко відштовхувався від ідеалів, від Біблії, бо Марія — символ глибокого й пре¬красного материнства, перед чим поет благоговів усе життя: Марія — святість, божественність, і Матір — рідна матір, матір-земля, ненька-Україна.