Схожість долі Василя Стуса і Тараса Шевченко

Українська поезія тісно пов'язана з життям нашого багатостраждального на¬роду. Така вже доля України, що найкращим її дітям судилося несправедливо коротке життя: 38 років — П. Грабовському, 42 — Лесі Українці, 47 — Тарасові Шевченко та Василю Стусу. Із 47 років життя в обох поетів вкрадено роки, які провели вони на засланні та в ув'язненні.

Багато горя зазнали і Стус, і Шевченко. Вони любили рідну землю, свій край, Україну, і довгий час змушені були жити поза її межами. Вони хотіли писати, тво¬рити, давати своїми творами людям радість і підтримку, а змушені були виконувати важку роботу на засланні. Та ніщо — ані виснажлива праця, ані мізерна зеківська пайка, ані знущання наглядачів, ані ностальгія за рідною Україною — не зломи¬ло митців. Вони все витерпіли, дивуючи усіх незламністю вдачі та силою духу.

Слова Михайлини Коцюбинської можна справедливо віднести до таких різ¬них і водночас дуже схожих українських митців, хоча і сказані вони були стосов¬но В. Стуса: «Цінність і всеохопність його патріотизму вражає. За кожним по¬мислом, за кожним словом — Україна. Відірваність від рідної землі та розлука... тільки посилила його синівський зв'язок з нею».

Стус і Шевченко... їх ріднить сила патріотизму, любові до України, незлам¬ність духу. Силу вистояти, не зломитися дає переконаність у тому, що правда — за ним, що він жив гідно «...я не набрався скверни, ненависті, прокльону, каят¬тя». Життя Василя Стуса було сповнене добра, любові, благородних діянь в ім'я України. Ніколи він не відповідав ненавистю на вчинене йому зло. Згадуються слова Кобзаря, з якими звертався він до своєї долі:

Ми просто йшли, у нас нема

Зерна неправди за собою.

Різними словами великі поети далеких одна від одної епох утверджували спра¬ведливість обраного і пройденого ними шляху. Кожний по-своєму висловлює упевненість: народ зрозуміє й оцінить їхній подвиг. Український народ високо ці¬нує творчість цих митців; їхні слова ніколи не підуть у небуття, бо покоління за поколінням зберігатимуть у пам'яті щиру любов свою й доземно вклонятимуться найвидатнішим поетам України Василеві Стусу та Тарасові Шевченку.