Поетична творчість Г. Сковороди

I. Створення збірки «Сад божественних пісень».

II. «Сад божественних пісень» — своєрідний ліричний щоденник автора.

1. Змалювання соціальних вад кріпосницької системи у поезії «Всякому місту звичай і права».

2. Смерть — як суддя, що виносить справедливий вирок усім, хто завдає людям горя на землі (за поезією «De Libertate»).

3. Кревний зв'язок із трудовим людом (за поезією «Ой ти, птичко жолтобоко»).

4. Оспівування чистоти душі й серця в поезії «Кто серцем чист и душею».

III. Вплив усної народної творчості на ліричні твори Г. Сковороди. (В основу композиції збірки «Сад божественних пісень» Г. Сковорода поклав алегорію саду. Хоча ряд пісень і мають жанрові ознаки панегіриків, рівень авторського самовираження досить високий, бо автор використовує низку художніх об¬разів, генетично пов'язаних з українським фольклором. У поезіях Г. Сково¬роди можна зустріти і любу весну, і люту зиму, і смерть із замашною косою, і зелену діброву, і прокляту нудьгу. Ритмомелодика поезій формується в про¬цесі взаємодії силабічного й народнопісенного віршів. Використання худож¬нього досвіду українського фольклору ставить твори Сковороди дуже близь¬ко до живої народнорозмовної стихії.)