Василь Стус та його час

I. Трагічна доля Василя Стуса. (Життя В. Стуса — це дорога крізь тернії до зі¬рок, до посмертного його повернення до рідного народу. Йому судилося прожити 47 років, із них 23 — у неволі. Поета було несправедливого засудже¬но, він пройшов гулагівські табори і помер у неволі. За життя поета у нас не вийшло жодної збірки його віршів. Він сам друкував їх на машинці, робив книжечки і дарував знайомим.)

II. Зміни у житті країни наприкінці 50-х — на початку 60-х років. (Стус прий¬шов у літературу, коли викриття культу Сталіна зумовило зміни у житті краї¬ни, зокрема й у мистецтві та літературі. Зростала увага до життя, внутрішньо¬го світу людини праці — не як бездумного та бездушного «гвинтика», а як особистості, що має неповторний духовний світ. Найвиразніше це було по¬мітно у творах В. Стуса, І. Драча, Л. Костенко, В. Симоненка.)

III. Визначення тематики літературних творів. (Естетичне освоєння змін, що приніс у життя науково-технічний прогрес, розвиток космонавтики, атомної фізики, генетики, визначали тематику літературних творів. Ці зміни позна¬чилися у конструюванні художніх образів, про що свідчать самі назви збірок письменників: «Атомні прелюди» М. Вінграновського, «Протуберанці сон¬ця» І. Драча , «Зоряний інтеграл» Л. Костенко.)

IV. Сприйняття сучасниками творчості В. Стуса. (За кордоном виходять збірки поезій В. Стуса. Його ім'я стає відоме в світі, твори його перекладаються ні¬мецькою, англійською, іспанською мовами. А на Батьківщині — арешт, по¬збавлення волі на 10 років у таборах суворого режиму, 5 років заслання. На захист В. Стуса піднялося прогресивне людство. Відомий німецький пись¬менник Генріх Белль та академік Сахаров зазначали: «Вирок українському письменникові, поетові В. Стусу відрізняється своєю нелюдяністю» і закли¬кали скасувати його. До цих слів українська верхівка не дослухалася, і від¬правила поета на золотодобувний рудник на Колимі. І тільки за три роки після смерті — повна реабілітація «за відсутністю складу злочину».)