Головний герой поезій В. Симоненка

I. Глибина думок і сила віршів Василя Симоненка. (Василь Симоненко — ніж¬ний поет-лірик, який любив свій край, свою землю. В його юнацькому серці завжди жили любов, віра в людину, в її творчі можливості.)

II. Образ ліричного героя поетичної спадщини В. Симоненка.

1. Ліричний герой — патріот своєї країни. (Ліричний герой поезій В. Си¬моненка — це людина на складних перехрестях історії, поставлена у зли¬денні, варварські умови буття, але яка бореться проти морального зане¬паду, бездуховності і деградації нації. Це людина, яка любить життя. Такі вірші, як «Лебеді материнства», «Україні», «Земле рідна», «Україно, п'ю твої зіниці» вражають читачів великою синівською любов'ю поета до сво¬єї Батьківщини, непідробним почуттям патріота. Ліричний герой цих по¬езій наголошує, що без любові до Батьківщини нема справжньої людини. Для нього любити Україну — це значить жити для неї, любити україн¬ський народ, творити заради нього.)

2. Краса героя інтимної лірики. (Поет, який прожив лише 28 років, підніс інтимну лірику на небувалу висоту. У віршах «Любов», «Вона прийшла», «Є в коханні і будні і свята» розкрито інтимні почуття ліричного героя. Любов так заполонила серце героя, що він мимоволі доходить висно¬вку: «Я без тебе жить не можу!» Він сприймає її святість, виявляє лицар¬ське ставлення до неї. Любов дає ліричному героєві не лише щастя, а й страждання, та все одно поет благословляє зливу почуттів, що освятили його душу.)

III. Слово В. Симоненка — це справжнє надбання. (Василь Симоненко — це народна совість в українському письменстві. Не судилося його таланту роз¬критися повністю, але те, що він створив, нетлінне. Слово його — справжнє надбання. Ліричний герой його поезій — громадянин-патріот, який понад усе любить рідну Україну, весь трудовий люд, який усвідомлює широкий світ по-новому, який вважає Україну за святиню, а відданість їй — за обов'язок свій і щастя.)