Творчі джерела поезії Василя Симоненка

Василь Симоненко. Поет-«шістдесятник». Недовгим був його життєвий і творчий шлях, та його поезію знають як у нашій країні, так і за її межами. І сьо¬годні поезії В. Симоненка хвилюють людські серця, кличуть до дружби, праці, закликають до боротьби.

Поетична творчість В. Симоненка живилася джерелами народного життя, піснями, скорботою і радостями простих людей, любов'ю до рідного краю. Вра¬ження дитинства, повоєнні труднощі навіяли поезії «Ніч», «Баба Онися», «Жор¬на». У вірші «Жорна» автор зображує людей, які в роки війни змушені були ко¬ристуватися жорнами. Є. Сверстюк про цей вірш і його автора писав так: «Він піднявся до верхніх щаблів сучасної культури і вмів бачити колгоспника на тлі космічного віку — весь діапазон крайностей життя і «парадоксів доби».

Особливістю творчості Василя Симоненка було те, що сюжети для своїх тво¬рів він брав із реального життя. Автобіографічним можна вважати вірш «Крив¬да». Поет не тільки співчуває скривдженій злим сусідом дитині, а й оправдує помсту Івася. І. Кошелівець зазначав, що матері «у Симоненковій поезії віддано стільки щирої уваги, скільки в нашій літературі не траплялося вже, либонь, від Шевченка». Зворушливі і задушевні слова знайшов поет, звертаючись до матері. Колискова матері, білі лебеді на стіні рідної хати, поля, верби й тополі все жит¬тя супроводжували письменника, ставши часткою його духовного багатства. Із цих образів складається такий шедевр, яким стала пісня «Лебеді материнства». Образи матері і Вітчизни у творі стоять поруч, бо для кожної людини вони свя¬щенні. Саме матір і Батьківщина роблять людину сильною і непереможною. Як материнський заповіт, звучать рядки поезії:

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

У поезіях митця зустрічаються думки-сподівання, що люди його пам'ятати¬муть. Дійсно, хоча життя поета обірвалося дуже рано, його поезія живе і, споді¬ваюсь, ще не одне покоління захоплюватиметься чарівними рядками Симоненкових поезій. У вірші «Пам'яті Василя Симоненка» харківський поет Микола Побелян написав:

Я Симоненка

Переріс літами —

Яка несправедливість

На землі:

Пересічні

Миколи —

Разом з нами,

А помирають

Віщі Василі.