Алегоричні образи в творі Лесі Українки «Досвітні огні»

I. Леся Українка — друг і захисник народу. (Леся Українка своїм життям, сво¬єю невтомною працею показала, яким повинен бути народний митець. Свою безмежну любов до вітчизни, до українського народу поетеса розкрила у ба¬гатьох літературних творах.)

II. «Досвітні огні» — громадсько-політична лірика.

1. Виклад у поезії думок, настроїв та почуттів поетеси. (Вірш «Досвітні огні» Леся Українка написала 1892 року. З цієї поезії видно, як писав Максим Рильський, що «проникливе око поетеси побачило ту нову силу, яка ви¬ходила на передній кін історії». У творі виразно вчувається настрій автора: то гнітючий, похмурий, то веселий, життєствердний. І завершується вірш ствердженням того, що щастя і волю трудящі здобудуть для себе самі».)

2. Алегоричний образ темної ночі. (Задушливу атмосферу, тяжкий моральний стан людини за часів царської Росії поетеса передає за допомогою алего¬ричного образу: темна ніч сховала усіх потомлених людей під чорні, широ¬кі крила. Своєю тяжкою темнотою породила важкі відчуття, гнітючі думки:

Привиддя мені душу гнітили, Повстати ж не мала я сили...)

3. Образ досвітніх вогнів.

(Зненацьке проміння ясне

Од сну пробудило мене —

Досвітні огні засвітили!

Леся Українка у поезії передає через образ досвітніх огнів надію на ви¬зволення, віру у світле майбуття. Досвітні вогні символізують пробуджен¬ня робочих людей, які, освітлюючи ніч царського самодержавства вогнем революційних виступів, зможуть розсіяти досвітню млу.)

III. Образ ліричного героя у поезії «Досвітні огні». (У образі ліричного героя втілено риси сучасника Лесі Українки, передової людини того часу. Глибока співчутливість до людей, бажання розбудити їх від сну неволі і покори, віра у краще життя освітлюють дорогу робочим людям, закликаючи всіх іти назу¬стріч вранішній зорі та своєму щастю:

Вставай, хто живий, в кого думка повстала! Година для праці настала! Не бійся досвітньої мли, — Досвітній огонь запали, Коли ще зоря не заграла.)