Співзвучність ідеї вірша Лесі Українки «Скрізь плач, і стогін, і ридання» з нашою сучасністю

Леся Українка у своїх творах змальовувала народ не сліпою юрбою, а низкою яскравих особистостей, наділених рішучою вдачею, сильною волею, несхитним потягом до визволення. Сила, волелюбність і нескореність, мужність і патріо¬тизм — характерні риси українців, які виділяла й оспівувала у своїх творах поетеса.

Леся Українка з пристрастю людини-борця проти будь-якого гніту розвінчу¬вала тих, хто добровільно ніс на собі ярмо неволі. З докором у голосі звертала¬ся вона до сучасників, які не хотіли вставати на боротьбу із самодержавством, у поезії «Скрізь плач, і стогін, і ридання». Поетеса засуджувала пасивність, дово¬дячи, що воля сама не прийде.

Над давнім лихом України

Жалкуєм-тужим в кожний час,

З плачем ждемо тії години,

Коли спадуть кайдани з нас.

Леся Українка своїми творами та вчинками переконувала сучасників, які жу¬рилися через важку долю рідного краю, нічого не роблячи для її покращення:

Нащо даремнії скорботи?

Назад нема нам вороття!

Берімось краще до роботи,

Змагаймось за нове життя!

Цей заклик поетеси залишається актуальним і в наш час. Бо ще є багато людей, які не можуть пристосуватися до нових умов, тільки й чекають на со¬ціальний захист, допомогу. Своїм невдоволенням, постійним скигленням на¬магаються забити молоді паростки нашої демократії. Вони прагнуть боротися з «антинародним режимом», насправді ж нічого корисного для суспільства не роб¬лять, тільки заважають іншим.

Вважаю, що всі повинні наполегливо працювати, бути більш ініціативними, вірити в те, що життя можна змінити на краще. Тільки ніхто інший за тебе цього не зробить. Тож працюй, дерзай, вирішуй, і мрії наші обов'язково здійсняться!