Віршова спадщина Клинентія Зіновіїва та Івана Некрашевича

Давня українська література — праоснова всієї української літератури. Вір¬шову спадщину давньої української літератури переважно становлять твори на релігійну тематику. За жанрами це були епіграми, елегії, панегірики, сатирич¬ні вірші.

Видатними поетами XVI—XVIII століть були Климентій Зіновіїв, Іван Некрашевич, Касіян Сакович, Лазар Баранович та інші. Серед віршованих творів найбільше було віршів сатирично-гумористичних, які спиралися на народний гумор.

Сильний фольклорно-етнографічний струмінь відчувався у творах Івана Некрашевича. Його твори виділялися чистотою народної мови, простотою змісту, народним гумором. Поетична система І. Некрашевича виросла з народнопісенної поезії, а тому була поширена серед народу.

Нині відомо дев'ять творів автора: побутові сцени на зразок інтермедій, вір¬шові листи до знайомих.

Іван Некрашевич мав священницький сан і в своїх поезіях прагнув створи¬ти образ ідеального священика, який бореться з неуцтвом, обмеженістю про¬стих людей.

Першим поетом, який оспівав селян, наймитів, бурлаків, був в українській літературі Климентій Зіновіїв. До нас дійшла рукописна збірка поета, яка вмі¬щує близько чотирьохсот віршів. Найбільшу частину з них присвячено сати¬ричному зображенню вад людини та суспільства. Поезії К. Зіновіїва були спря¬мовані і проти соціальної нерівності: вони сатирично викривали хабарництво, продажність судців, архієреїв, а возвеличували чесну працю:

Над усі ремесла — річ кажу відому —

Хліборобство, вигідне світові усьому.

Серед поезій К. Зіновіїва є і поезії, в яких поет прославляв козаків, що за¬хищали рідний край і віру:

Козаків, немов святих, треба шанувати,

Позаяк і кров свою в битвах проливають,

І за віру праведну душі покладають.

Отже, віршова поезія кінця XVI—XVIII століть вийшла за межі вищих шкіл, почала відображати соціальні процеси дійсності.