Степан Васильченко - письменник-новеліст

І. Життя та доля С. Васильченка. (Степан Васильченко — це літературний псевдонім Степана Васильовича Панасенка (1879—1932 рр.)- С. Васильчен¬ко — людина високої моральної краси, на долю якої випало багато випро¬бувань. Навчаючись у Глухівському учительському інституті, пішов учите¬лювати. Отак і прожив життя, працюючи вчителем і пишучи твори, бо мав особливий дар: бачити і помічати в житті людей основне і відтворювати його на папері. І як письменник, і як учитель з великою любов'ю і відповідаль¬ністю ставився до своїх обов'язків. Його кредо були слова: «Народ, на мою думку, більш достоїн того, щоб з нього брати теми для художніх творів...».)

II. Степан Васильченко — письменник-новеліст.

1. Талант мужності і співчуття. (С. Васильченко завжди був шляхетною, ін¬телігентною людиною, відданою обов'язку. Пережив революцію і грома¬дянську війну, писав твори про дітей, вчителів, про потяг народу до світ¬лого життя та щастя. Неодноразово письменник підкреслював, що прагне писати твори «меншим розміром, більшим змістом». Тому саме новела стала улюбленим жанром письменника.)

2. Степан Васильченко — майстер малих жанрів прози. (С. Васильченко — майстер короткої новели та невеликої повісті, в основі яких лежить пси¬хологічний конфлікт. Умовно новели письменника можна поділити на такі групи:

1) життя села та його соціальні настрої;

2) школа, діти і вчителі;

3) трагедія народних талантів;

4) викриття імперіалістичної війни.

Його проза відрізняється своєю щирістю, душевністю, доброзичливим гу¬мором, тонким психологізмом, внутрішньою делікатністю. Головна озна¬ка їх — бути гранично правдивими до життя.)

3. Повість «Талант» — твір про долю таланту з народу. (С. Васильченка зав¬жди хвилювала тема талановитої людини з народу. Головною проблемою повісті «Талант» є трагічна доля народних талантів, а саме талант Тетя¬ни — співачки — і трагізм її долі в тогочасному суспільстві. Смерть геро¬їні повісті — це звинувачення суспільства. У письменника болить душа, що талановита українська молодь зростала у неуцтві і темряві, не маючи доступу до освіти і культури.)

III. Степан Васильченко — класик нашої літератури. (Поезія оповідань письмен¬ника в їхній людяності, стислості, емоційності, душевності. Його твори спов¬нені віри в завтрашній день України, яку письменник дуже любив.)