Іван Вишенський - видатний полеміст-сатирик давньої української літератури

Серед письменників давньої української літератури найвидатнішим полеміс¬том кінця XVI — початку XVII століття був Іван Вишенський. На жаль, біогра¬фічних відомостей про цього письменника-полеміста дуже мало: лише те, що був він людиною освіченою, а в 30—35 років постригся в ченці, став монахом-аскетом, переселився у Грецію на Святу гору, на Афон.

На Афоні І. Вишенський почав свою літературну діяльність як письменник-полеміст, твори якого пробуджували в народі антикатолицькі й антифеодальні настрої.

Спадщина І. Вишенського — це шістнадцять відомих сучасному літературо¬знавству творів, які за життя полеміста поширювалися в рукописних списках. Найвідоміші твори І. Вишенського — це «Послання до єпископів», «Послання до всіх, в Лядській землі живущих», «Послання до князя Острозького», «Ви¬криття диявола-світодержця» та інші.

Із перших своїх літературних виступів 1. Вишенський критикував суспільний лад Речі Посполитої, звички й побут єпископів і магнатів — а це вже критика феодалізму в цілому. Викриваючи сучасне йому суспільне зло, він виступав про¬ти гніту і церковного, і соціального, і національного.

«Послання до єпископів» І. Вишенського написане після Брестської унії і звернене до тих представників вищого духовенства, які зрадили православну віру, стали ворогами українського народу, бо проголосили унію.

У «Посланні до єпископів» І. Вишенський звинувачує і критикує єпископів за те, що вони присвоювали собі церковні доходи, вели невідповідне їх чину життя. Єпископи, архімандрити мали численні маєтки, кріпаків, які на них пра¬цювали, тобто їх життя нічим не відрізнялося від панів світських.

Критикуючи діяльність вищого духовенства, І. Вишенський викриває пору¬шення ними шести церковних заповідей. Єпископи не тільки не нагодували, не напоїли, не упокоїли мандрівників, не зодягли голих і не допомогли хворим, а й навпаки, самі грабують бідних підданих, накладаючи на них непосильні по¬датки. А духовні владики багатіють. Тому І. Вишенський висміяв і затаврував кріпосників у церковному вбранні.

Сатира полеміста образна і вагома, з дотриманням народного гумору, його викривальної сили. І. Вишенський нагадує єпископам, ким і чим вони були ра¬ніше та ким і чим вони стали, здобувши духовний сан, ставши на службу до Папи Римського й польського короля.

Отже, в своєму «Посланні до єпископів» письменник змалював широку са¬тиричну картину життя світських панів і духовенства Речі Посполитої кінця XVI — початку XVII століття, рішуче виступав на захист людської гідності пра¬вославного селянина. Сатира І. Вишенського спрямована проти хабарництва вищого духовенства, торгівлі церковними посадами, порушення основних запо¬відей. Письменник виступав проти зла та неправди тих далеких часів.