Мої почуття після прочитання усмішок Остапа Вишні

В українській літературі особливе місце посідає Остап Вишня: «Він світив, як сонце, до нього люди тяглись, як до сонця», — написав Максим Рильський; його творчість відзначається глибоким ліризмом і м'яким гумором.

Мені дуже подобаються «Мисливські усмішки» Остапа Вишні. У них опи¬сується чарівна природа, возвеличуються кращі людські риси характеру. Я за¬хоплююсь майстерністю письменника в звичайному листочкові розкрити цілий світ з його радощами і болями, надіями і розчаруваннями. «Мисливські усміш¬ки» надзвичайно привабливі, бо в них поєдналися народні анекдоти і пейзажна лірика в прозі, бо героями усмішок є люди красиві, правдиві, рідкісної вдачі. На полювання вони виходять не для того, щоб убити, а щоб помилуватися приро¬дою, уникнути її знищення, зберегти для майбутніх поколінь.

У «Щоденнику» Остапа Вишні від 23 січня 1952 року є такий запис: «їздили полювати... І як радісно, що я нічого не вбив!» Таким же мисливцем є і герой усмішки «Вальдшнеп». Він не може полювати на вальдшнепів під час їхнього парування, бо завжди згадує своє перше кохання, не може полювати і восени, коли вся природа повільно засинає, щоб не примножувати смерть у природі.

Усмішка «Каченята плачуть» вчить любити свою рідну землю, край, де наро¬дився і виріс. Селезня Остап Вишня наділив патріотичними рисами. Птах посе¬лився біля Києва, де глибокий Дніпро, сине небо і зелені очерети. Та приходять браконьєри, і гине качечка, і під загрозою життя малят. Селезень вимагає, щоб браконьєри виправили те, що накоїли: «Хай оті два, що вбили мою качку, хай по черзі приходять, сідають на моє гніздо й вилуплюють мені каченята...»

Любов до батьківщини, ментальність нашого народу вдало передано у творі «Зенітка». Комічні «сраженія» діда Свирида з покійною дружиною Лукеркою — шедевр розповіді. Сміх викликають і незвичайні ситуації, в які потрапляє дід Свирид, і доречно вжита військова термінологія. Неможливо читати «Зенітку» без сміху, без усмішки.

Отже, після прочитання усмішок Остапа Вишні у мене виникає почуття гор¬дості, що у нашій літературі є такий письменник, твори якого викликають до¬брозичливий сміх, змушують замислитися над тими чи іншими проблемами, до¬помагають сприймати серйозне в житті з усмішкою.