Без верби і калини нема України (за твором М. Вороного «Євшан-зілля»)

І. Микола Вороний — творець поетичних шедеврів. (М. Вороний — неперевершений майстер слова, автор глибоко патріотичних творів. «Навіть за умов тотальних царських заборон і переслідувань українського слова, — слушно зауважує Г. Вервес, — Вороний створив... непересічні речі, які й зараз може¬мо сміливо віднести до його кращих надбань».)

II. Святі почуття людини, оспівані у поемі «Євшан-зілля».

1. Наскрізна ідея твору. (Через увесь твір проходить ідея любові до рідного народу, до своєї Батьківщини, до місця, де ти пустив своє коріння. І го¬ре тій людині, яка відцуралася свого народу і, потрапивши у чужу землю, забула рідне слово, материнську пісню, батьківські заповіти.)

2. Образ ханського сина. (Ні пісня колискова, ні розповідь про нещасного батька не розбудили в хлопцеві мрій про вільне життя. І лише ароматне зілля допомагає йому згадати рідний степ, милу сторону, своїх батьків. Він ніби прокидається від довгого сну, він розуміє:

Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати!)

III. Актуальність поеми. (В образі ханського сина М. Вороний зобразив тих укра¬їнців, які забули, «чиїх батьків ми діти», тих, які мовчать і не мають сили ви¬бороти крашу долю своїм нащадкам, тих, які шанують чужі звичаї і занедба¬ли рідний край. Закінчуючи поему, М. Вороний ставить риторичне питання:

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить, —

Шлях у край свій повороту?!)