Порівняльна характеристика образів простої сільської дівчини Устини та освіченої панночки (за повістю Марка Вовчка «Інститутка»)

I. Життєві ідеали кріпачки та панночки. (Устина мріє стати вільною, а панноч¬ка — розбагатіти за рахунок експлуатації селян-кріпаків.)

II. Основні риси характеру.

1. Повага Устини до простих людей і зневажливе ставлення панночки до бідних. (Устина щира і привітна з подругами-кріпачками. Щиро співчу¬ває Катрі, заступається за стареньку бабусю, від'їжджаючи до міста, про¬щається з нею, як із рідною матір'ю. Допомагає і хазяйці у місті. Пан¬ночка ж із презирством і зневагою ставиться до бідніших за себе людей. Коли кріпаки лікаря зустріли її хлібом-сіллю, вона дуже розсердилася. Крім ненависті й роздратованості, нема ніяких почуттів у панночки до кріпаків.)

2. Доброзичливість Устини й безсердечність та жорстокість панночки. (Устина доброзичлива, лагідна. Навіть свою мучительку не проклинає, а здивовано думає: «Таке молоде, а таке немилосердне, Господи!» Пан¬ночка ж дуже жорстока, зла. Вона знущається з Устини, б'є стареньку ба¬бусю, примушує всіх тяжко працювати.)

3. Природний розум Устини й обмеженість панночки. (Устина неписьмен¬на, але вона спостережлива, уміє правильно робити висновки з побачено¬го чи пережитого. Панночка ж навчалася в Інституті благородних дівиць, але всі науки, за її власним висловом, «в одно ухо впускала, а в друге-випускала». Вона нічому не навчилася, коло її інтересів було обмежене трьома предметами: музикою, танцями й французькою мовою. Розповідь панночки про навчання справила неприємне враження навіть на кріпа¬чок, і вони роблять правильний висновок: «...чого там панночки нашої не навчено! А найбільш, бачся, людей туманити!»)

4. Глибина й щирість почуттів Устини й вередливість панночки. (Устина глибоко й щиро кохає Прокопа. Потішає в горі, допомагає зносити тя¬готи солдатського життя. Сім років чекала вона чоловіка, ні на хвильку не забуваючи про нього. Протилежне почуття у панночки. Щодня якісь примхи. А одружившись із лікарем, не рахується з його думкою, підкоряє його волю. Спостерігаючи за ставленням панночки до лікаря, Устина за¬уважує: «Чудне панське кохання».)

5. Ввічливість Устини та грубість панночки.

III. Мова й портрет персонажів як засіб характеристики. (Марко Вовчок, дома¬гаючись художньої правди, показала величезний контраст між зовнішністю панночки та її характером, бо бачила красу людини в людяності, щирості, доброзичливості. Портрет же Устини повністю гармонує з її внутрішніми якостями.)

IV. Ставлення автора до образів Устини та панночки.