Що мене найбільше вразило в новелі Ю. Яновського «Лист у вічність»

Юрій Яновський... Коли читаєш у літературній критиці, що він був роман¬тиком революції, то для нас, людей, які живуть у третьому тисячолітті, це не зовсім зрозуміло. Чому? Мені здається, тому, що твори Ю. Яновського треба вміти читати. За описуваними фактами треба побачити ту деталь, яка вкаже на позицію автора щодо зображуваних подій. Віра у революційне оновлення лю¬дини була сильною у багатьох людей того часу, і багато хто із них був розчаро¬ваний тією революцією і новими ідеалами. На мою думку, до них належить і Юрій Яновський.

Роман «Вершники» вразив мене перш за все багатою символікою, оригіналь¬ністю і динамічністю мови. Читаючи його, весь час перебуваєш у напруженні, щоб не пропустити щось важливе. Адже кожна новела — це незвичайна розпо¬відь про незвичайних людей. Такою є новела «Лист у вічність».

Баладою про подвиг назвала б я цю новелу — про подвиг тих безіменних людей 20-х років XX століття, які гаряче вірили в торжество нових революцій¬них ідеалів. їхньому героїзмові і мужності присвятив Ю. Яновський свою новелу «Лист у вічність», назва якої, на мою думку, є символічною. Мені здається, що це лист автора нам, щоб ми пам'ятали історію наших предків, не змінювали її, а намагались зрозуміти і зробити висновки.

Безіменний листоноша вразив мене неабиякою відповідальністю за всенародну справу, глибокою ненавистю до ворогів, усвідомленням свого обов'язку перед народом, стійкістю, готовністю до самопожертви і вірою в щасливе май¬бутнє свого народу. Ці почуття були притаманні і Ю. Яновському, вони і сьо¬годні доречні, бо за усіх часів і за всіх обставин характеризують його як людину відповідальну, як патріота.

«Лист у вічність» — це життя листоноші. Листоноша — це символічний об¬раз, бо символізує маленьку, непомітну людину, яка вірить у перемогу правди. Щоб осмислити його подвиг, потрібно вчитуватись у кожну фразу, бо і фрази у новелі теж мають свою символіку. Ю. Яновський пише: «Лист у вічність пішов разом із життям, як світло від давно згаслої одинокої зорі» — це фраза-символ безсмертя тих, хто гинув за революцію з вірою у краще життя народу.

Ось такі думки сповнювали мене після прочитання новели Ю. Яновського «Лист у вічність».