Історична основа роману П. Загребельного «Роксолана»

Скільки страждань випало на долю українського народу. Століттями плюн¬дрували українські землі вороги, забирали дівчат у гареми, розлучали сім'ї, вби¬вали старих.

Багато горя зазнала і родина рогатинського пана Гаврила Лісовського, про яку розповів П. Загребельний у романі «Роксолана». «Кара була видно-таки зго¬тована для всього Рогатина, бо не минало й трьох-чотирьох років, як на місто нападали чорні сили, палили його, грабивши, вбивали й полонили всіх, хто не встиг порятуватися в лісах...» У один з таких набігів забрали татари матір, яка встигла крикнути: «Дитино моя, рятуйся», — і штовхнула дочку до сажу зі свиньми. Потроху оживала дівчинка, розпач від утрати матері поступово минав. А тут знову лихо. Уночі налетіли татари на Рогатин. П'ятнадцятирічну Настю за¬хопили в полон. «Вона йшла, бездомна сирота, нещасна бранка, продана й про¬клята, під чужим небом, прочищеним вітрами, безжальним і блідим...»

Надії вмерли, жила у напівмаренні, але у глибині душі відчувала, що треба жити. «Тому сміялась і співала на невольничім ринку у Кафі, і на кадризі Сінамаги, і навіть у темних нетрях Бедестана». Потрапивши до гарему турецького сул¬тана Сулеймана, вже за рік вибилася з простих рабинь-одалісок в дружину. Вона була «звичайна нібито лицем, з дитячим, ледь задертим носиком, така зграбна вся.., але мужня, зухвала, повна незбагненної чарівності й неймовірного розу¬му». Розуміючи неможливість повернення до рідного краю, Роксолана прагнула полегшити долю свого нещасного народу.

Павло Загребельний у романі «Роксолана» відтворив дивовижну долю окремої особи і цілого народу. Він показав, як вродлива, мудра, вольова полонянка-українка майже сорок років потрясала безмежну Османську імперію і всю Європу.