Наука політологія

1.Виникнення та розвиток політології.

2.Предмет, об‘єкт, методи, функції політології.

3.Основні парадигми політології.

1. Політика займає особливе місце в діяльності людей з того часу, коли людство виходить з варварства до цивілізації, коли з‘являється держава. Суспільне життя вивчають різні гуманітарні науки, у кожної з них свій предмет дослідження. Політологія – наука про політику та її взаємовідносини з людиною та суспільством.

Виникнення професійної політичної науки зумовлено такими основними факторами:

•суспільною потребою, що виявляється у необхідності раціональнішої організації державної влади від інтуїтивного розуміння проблем політики;

•загальним процесом становлення наукового пізнання світу і суспільства, що характеризується диференціацією наукового знання, інтеграцією політичного знання з іншими суспільними науками;

•формуванням політичної науки як автономної дисципліни;

•пізнанням політичних подій неполітичними і науковими засобами, що вимагало наукової рефлексії і звільнення від викривлення.

2. Предметом політології є політичне життя в цілому, з’ясування його головних компонентів, тенденцій зв‘язків і змін з іншими сферами суспільного життя.

Об’єкт науки визначається конкретними завданнями, які стоять перед дослідниками політики. Ними є ті області політичного життя, які безпосередньо вивчаються, наприклад, політичні відносини, політична система, політичні процеси тощо.

Методами називаються конкретні засоби засвоєння знань про політику. Ними є:

•загальні методи дослідження (соціологічний, культурологічний, функціональний, поведінковий, системний, інституціональний, антропологічний, порівняльний, історичний);

•загальнологічні методи (аналіз та синтез, індукція та дедукція, абстрагування та сходження від абстрактного до конкретного, сполучення історичного та логічного аналізу, уявний експеримент, моделювання тощо);

•методи емпіричних досліджень(використання електоральної статистики, анкетний опит, теорія ігор, спостереження, аналіз документів, лабораторний експеримент).

Політологія як наука здатна виконувати об’єктивно корисні для суспільства функції:

•пізнавальна, яка здійснюється в процесі утворення точного образу політики, виявленні основних закономірностей, тенденцій змін, формуванні уявлень про її компоненти;

•прогностична, що дозволяє здійснювати більш-менш точні передбачення майбутніх політичних подій;

•практична, реалізується як вплив на управління;

•ідеологічна, сприяє обгрунтуванню і пропаганді політичних ідеалів цінностей цілей реалізація яких об’єктивно відповідає інтересам соціальних спільнот визначає стратегію і тактику політичної діяльності політичної поведінки;

•культурна збагачує уявлення людей про засоби досягнення політичних цілей формує образи бажаних подій утворює ціннісні ідеали;

•виховна в ході реалізації якої складаються необхідні в демократичному суспільстві передумови навички участі громадян у політичному процесі.

Завдання політології:

•виявлення і передбачення обертової постійності у структурі, сутності і логіці політичної поведінки;

•прояснення політичних процесів;

•наукове консультування;

•соціальне конструювання (реформування, зумовлене потребами суспільства.

Структура політології складається з:

•історії політичної думки, що вивчає етапи еволюції, уявлень про політичне життя та його компоненти, які існували в різні історичні епохи;

•політичної філософії (філософії політики), яка здійснює формування категоріального апарату політичної науки;

•політичної соціології, яка вивчає конкретні політичні явища і процеси, побудовані на аналізі емпіричних даних;

•політичної психології, яка вивчає політичну поведінку і її мотивацію, особливо у масових формах;

•політичної антропології, об’єктом якої є людина, яка займається політикою, досліджує умови входження людини в цю сферу соціального життя.

3. Парадигма – своєрідна логічна модель постановки та вирішення пізнавальної проблеми.

Фундаментальне значення для політології мають ті парадигмищо тлумачать сутність та природу політики інтерпретують джерела її розвитку. Це такі парадигми:

•теологічна;

•натуралістична;

•соціальна;

•радикально-критична.

Література

1.Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. – М., 1997. – Гл. 1, § 1, 2; гл. 12., гл 19.

2.Вятр Е. Социология политических отношений. – М., 1979. – Гл.1.

3.Бутенко А.К. Политология как наука и как учебная дисциплина в современной России // Социально-политический журнал, 1993, №9 – 10.

4.Краснов Б.К. Политология как наука и учебная дисциплина. // Социально-политический журнал, 1995, №1.

5.Панарин А.С. Философия политики. – М., 1994. – С.3 – 13.

6.Политология. Энциклопедический словарь. – М., 1993.

7.Тихонова Л.А., Чорна Н.В. Політологія як наука. Конспект лекцій. – Харків: ХТУРЕ 1998.8.Політологія / За ред. М.І.Сазонова. Розділ 1. – Харків, 1998.

9.Хеккер Е. Що є політична теорія // Політологічні читання, 1993, №1.