Створення Організації Об’єднаних Націй та характеристика її робочих органів

П Л А Н

1.Історія створення ООН.

2.Статут ООН.

3.Робочі органи:

а) функції та повноваження Генеральної Асамблеї;

б) Рада Безпеки;

в) структура Економічної та соціальної Ради;

г) Рада з опіки;

д) Міжнародний суд як головний судовий орган ООН;

е) діяльність Секретаріату.

ЛІТЕРАТУРА

1.Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 до наших днів. – К.: Основи, 1995.

2.Основные сведения об ООН: справочник. М.: Международные отношения, 1991.

3.Организация Обьединённых Наций: справочник. (Отв. ред. В.Ф. Петровский). М.: Международные отношения, 1986.

4.ООН и проблемы пеерстройки международных экономических отношений. М.: Наука, 1987.

5.ООН и современные международные отношения. (Отв. ред. Т.П. Жуков). М.: Наука, 1986.

Ідея створення системи колективної безпеки, ефективнішої, ніж Ліга Націй, виникла ще під час війни. 26 серпня 1941 р. у знаменитому документі, укладеному Черчіллем та Рузвельтом і названому Атлантичною хартією, передбачалося “запровадження загальної безпеки, створюваної на ширших засадах ”. Йшлося не про те, щоб просто відновити Лігу Націй у чистому вигляді. Її фіаско було очевидне, і психологічні наслідки її відновлення були б катастрофічні. Тому й виникла ідея створення нової організації. “Об’єднані нації” – назва, запропонована Ф. Д. Рузвельтом. Вперше вона прозвучала під час Другої світової війни в “Декларації Об’єднаних Націй” від 1 січня 1942 р., коли представники 26 держав зобов’язались від імені своїх урядів продовжувати колективну боротьбу проти держав “осі”.

Головна робота по створенню нової організації була виконана в Думбартон-Оксі, в США. Зокрема, було досягнуто домовленості з багатьох питань: ООН складатиметься з Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки, Міжнародного суду і (завдяки енергійним наполяганням американців) Ради з економічних та соціальних питань (тоді англійці та росіяни виступали за обмеження діяльності майбутньої організації лише проблемами безпеки). Вирішено було також, що СРСР, США. Англія, Франція та Китай стануть постійними членами Ради Безпеки. Проте було й декілька не вирішених питань: проблема голосування та проблема прийняття до ООН 16 союзних радянських соціалістичних республік, що з них складався СРСР, як окремих суб’єктів. Але будучи централізованою державою, СРСР отримав би в ООН 16 голосів. Тому членами ООН крім СРСР стали Україна та Білорусія, які номінально мали свої власні міністерства закордонних справ. Щодо голосування у Раді Безпеки, було вирішено, що постійні члени користуватимуться правом “вето” в усіх питаннях, крім процедурних. Цим були незадоволені малі та середні держави, оскільки вони мали менше прав, ніж великі держави. Конференція, яка відбувалася в Сан-Франциско з 25 квітня 1945 р. мала на меті підготувати конституцію нової організації, або Статут ООН.

В Статуті була викладена основна мета та принципи роботи ООН. Так, основною метою є:

1)підтримка міжнародного миру та безпеки;

2)розвиток дружніх відносин між націями на основі поваги принципу рівноправ’я та самовизначення народів;

3)здійснювати міжнародну співпрацю у розв’язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного характеру; в заохоченні і розвитку поваги до прав людини і основних свобод;

4)бути центром для узгодженої дії націй в досягненні цих загальних цілей;

ООН діє згідно такими принципами:

1)ООН заснована на принципі суверенної рівності всіх її членів;

2)всі її члени повинні добросовісно виконувати прийняті на себе за Статутом зобов’язання;

3)всі її члени повинні вирішувати свої міжнародні суперечки мирними засобами і таким чином, щоб не порушувати мир, безпеку та справедливість;

4)всі члени повинні утримуватись в своїх міжнародних відносинах від загрози силою, або її застосуванням проти інших держав;

5)всі члени повинні надавати ООН різносторонню допомогу у всіх діях, які здійснюються нею згідно Статуту;

6)статут ні в якому разі не дає ООН права втручання у справи, які є внутрішньою компетенцією будь-якої держави.

Членами ООН є:

1)всі держави, які брали участь у конференції у Сан-Франциско, підписали та ратифікували Статут;

2)нові члени приймаються Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки, що приймають зобов’язання, викладені у Статуті.

Згідно Статуту, офіційними мовами ООН є англійська, іспанська, китайська, російська, французька.

У відповідності до Статуту запроваджувалось 6 головних органів ООН. Генеральна Асамблея є головним обговорювальним органом. Вона складається із представників всіх держав-членів, кожна з яких має один голос.

Функції та повноваження:

1)розглядає принцип співпраці у справі підтримки міжнародного права і безпеки, в тому числі принципи, які визначають роззброєння і регулювання озброєння;

2)обговорювати та давати рекомендації щодо всіх питань, які стосуються міжнародного миру та безпеки;

3)обговорювати та давати рекомендації щодо повноважень і функцій будь-якого органу ООН;4)проводити дослідження і давати рекомендації в цілях поліпшення міжнародної співпраці в політичній сфері, розвитку і кодифікації міжнародного права, сприяння співпраці в економічній і соціальній сферах, в галузі культури, освіти, охорони здоров’я;

5)отримувати і розглядати доповіді Ради Безпеки та інших органів ООН;

6)розглядати і затверджувати бюджет ООН і визначати розміри внесків членів ООН;

7)обирати непостійних членів Ради Безпеки, членів економічної та Соціальної Ради, обирати суддів Міжнародного суду.

Робота, як проводиться ООН протягом року, засновується головним чином на рішеннях Генеральної Асамблеї, тобто волі більшості членів, яка виражається у резолюціях, які приймає Генеральна Асамблея. Ця робота здійснюється:

1)комітетами та іншими органами, створеними асамблеєю для вивчення конкретних питань;

2)на міжнародних конференціях;

3)Секретаріатом ООН – Генеральним секретарем та його персоналом, який складається з міжнародних громадських службовців.

Рада Безпеки, згідно Статутом, несе головну відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки. Рада складається з 11 членів: 5 постійних – Китай, СРСР, США, Англія, Франція і 6 вибраних Генеральною Асамблеєю на 2 роки. Всі члени ООН погоджуються підкорятися рішенням Ради Безпеки і виконувати їх.

Функції та повноваження Ради Безпеки:

1)підтримка міжнародного миру та безпеки;

2)розслідування суперечок, які можуть привести до конфліктів;

3)надання рекомендацій, щодо методів врегулювання таких суперечок;

4)розробка планів для створення системи регулювання озброєння

5)закликати держав-членів організацій до застосування економічних санкцій та інших мір для попереднього або попередження або припинення агресій;

6)застосування військових дій проти агресора;

7)робити рекомендації відносно прийому нових членів;

8)робити рекомендації Генеральній Асамблеї відносно призначення Генерального секретаря.

Економічна і Соціальна Ради були створені Статутом в якості головного органу по координації економічної і соціальної діяльності ООН і спеціалізованих закладів та інститутів. Рішення Економічної і Соціальної рад приймаються простою більшістю голосів.

Економічна і соціальна ради наділені такими функціями та повноваженнями:

1)є центральним форумом для обговорення економічних і соціальних проблем глобального характеру;

2) здійснює дослідження, робить рекомендації у справах економіки, соціальної сфери, культури, освіти, охорони здоров’я;

3)слідкує за дотриманням прав людини.

Протягом року робота Ради проводиться в її допоміжних органах – комісіях і комітетах, які регулярно збираються і подають доповіді Раді. Головні з них – Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, або ФАО, Європейська організація континентального транспорту, Міжнародна організація торгівлі, чи ІТО, Міжнародна організація у справах біженців, або ІРО, ООН з питань освіти, науки і культури, чи ЮНЕСКО, Міжнародна організація праці.

При створенні міжнародної системи освіти опіки Статутом була затверджена Рада з Опіки, в якості одного з головних органів ООН, і на неї була покладене завдання по нагляду за управлінням підконтрольними територіями, які були включені у систему опіки. Рада діє під егідою Генеральної Асамблеї, або у випадку стратегічного розвитку – під егідою Ради Безпеки. Рішення в Раді приймаються простою більшістю. Рада з Опіки вивчає і розглядає звіти урядів з політичного, економічного і соціального прогресу кожної з країн учасниць.

Міжнародний суд є головним судовим органом ООН. До юрисдикції Суду входять всі питання, які передається йому державами і всі питання передбачені Статутом ООН. При прийнятті рішень, суд спирається на такі джерела права:

1)міжнародні конвенції, визнані конфліктуючими державами;

2)міжнародний звичай як доказ всезагальної практики визнані в якості правової норми;

3)загальні принципи права, визнані націями;

4)судові рішення і документи найбільш кваліфікованих спеціалістів.

Міжнародний суд складається з 15 суддів, які обираються Генеральною Асамблеєю та Радою Безпеки, і які голосують незалежно один від одного. До складу суду не може бути включено двох представників однієї держави. Судді обираються на 9-річний термін і можуть бути переобрані. Місцезнаходження суду – Гаага (Нідерланди).

Секретаріат обслуговує всі органи ООН, виконує програми і втілює в життя політику, прийняту ними. На чолі Секретаріату стоїть Генеральний секретар, який призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки. Секретаріат, нараховує близько 25 тис. чоловік з більш ніж 150 країн, виконує поточну роботу ООН. Робота Секретаріату включає:

1)керівництво операціями по підтримці миру;

2)організація міжнародних конференцій;

3)складання оглядів світових економічних і соціальних тенденцій і проблем;4)підготовка досліджень з таких питань, як права людини, роззброєння та розвиток;

5)наділення засобів масової інформації свідченнями про ООН.