Вплив інтеграційних процесів на концепцію державного суверенітету

Очевидно, що інтеграція як правове явище відрізняється від просто економічного співробітництва й, відповідно, міжнародна економічна організація, що є інструментом інтеграції, відрізняється від міжнародної економічної організації, що забезпечує різні форми економічного співробітництва. Деякі з цих відмінностей заключаються в наступному:

– держави-члени інтеграційного об'єднання передають інтеграційному «центру» більший у порівнянні з традиційними міжнародними економічними організаціями обсяг компетенції;

– в рамках інтеграційного об'єднання створюється спеціальний режим для руху товарів, послуг, капіталів, робочої сили, що не підпадає під дію РНБ, якщо сторонами не погоджене інше;

– міжнародні економічні організації, що є інструментами інтеграції, мають специфічну внутрішню структуру, що передбачає наявність не тільки органів для вираження й забезпеченню національних інтересів держав-учасників, а й органів по формуванню й забезпеченню загальнорегіональних інтересів, у тому числі органів з наднаціональними функціями й компетенцією субординаційного характеру; характерною тенденцією стає утворення міжнародних судів, які правомочні вирішувати справи, пов'язані з проблемами інтеграції;

– в рамках інтеграції відбувається взаємопроникнення, злиття державних інтересів, а не тільки їхня координація, взаємодоповнюваність (баланс національних інтересів держав-членів і регіональних інтересів інтеграційного об'єднання в цілому);

– в рамках інтеграційних об'єднань з'являються елементи «інтеграційного права», що володіє певною автономією стосовно внутрішнього права, так і міжнародного права.

Разом з тим, не обов'язково, щоб в інтеграційних процесах того або іншого міждержавного об'єднання були присутні всі ці ознаки повністю. Безперечно, найбільш важливим прикладом для регіональних інтеграційних процесів є європейський досвід. Введення єдиної валюти і створення єдиного центрального банку для багатьох країн, які при цьому зберегли свій суверенітет в інших важливих сферах політики, є вкрай важливою подією в європейській і глобальній економіці. Такий рівеньнь інтеграції ще не відомий історії.

Багато чого повинно бути зроблено для його ефективного завершення. По-перше, ринкова економіка потребує ефективного правового регулювання. Встановлення належного правового й інституціонального порядку, якого потребує ринкова економіка, можливо, є найважчим завданням. Загальний ринок вимагає розвитку паралельної правової й інституціональної інфраструктури, як у рамках національної держави, тобто в єдиній нормативно-правовій базі й системі правозастосування. Велику роль також відіграє інституціональна реформа й економічний федералізм.

Останнім часом досить активним регіональним угрупуванням поза Європою, що володіє більш складним апаратом, ніж NАFTА стала АSEAN+3. При цьому новий азіатський регіоналізм більш стрімко розвивається в сфері фінансів, ніж торгівлі. АSEAN+3 ввела в дію на території всього регіону систему валютних свопів, що у майбутньому покликана допомогти країнам-членам боротися з кризою в Азії. Члени створюваного Азіатського валютного фонду (АВФ) матимуть резерви майже в 1 трлн. дол. – це будуть самі великі резерви у світі, набагато більші, ніж валютні резерви США або країн єврозони, що, у свою чергу, зітре необхідність звернення за допомогою до МВФ і виконання його позикових умов. У цілому, угода по валютним «свопам» являє собою свого роду переддень до створення єдиної валютної системи на території Південно-Східної Азії.

Країни Південно-Східної Азії успішно інтегруються також у рамках зони вільної торгівлі АSEAN (АFТА). Китай, Японія й Південна Корея розглядають можливість злиття з АFТА, у результаті чого виникне утворення, що охопить всю Східну Азію. Проте, урядам азіатських країн буде потрібно, принаймні, десять років, щоб створити впливовий регіональний економічний блок.

Країни Америки також роблять серйозний акцент на регіоналізації. У світлі посилення відособлення ЄС і Східної Азії США шукають додаткові джерела зміцнення своїх позицій через створення зони вільної торгівлі Америки (FTAA).

Як небезпідставно відзначає багато дослідників, у результаті формування Східно-Азіатського економічного блоку теорія трьохполюсності світу починає набувати практичні обриси. І у світлі сучасних подій незавидні перспективи тих, кому не вдасться примкнути до одному з них, або створити свої регіональні утворення [1].

Створення глобального світового порядку припускає сьогодні не стихійне його формування, а організовану побудову на основі ряду фундаментальних принципів, найважливішими з яких є: високий рівень економічного розвитку інтегруючих країн, або їхня здатність досягти такого в недалекому майбутньому через гармонійне приєднання до розвиненого світу, у тому числі «ціною» втрати окремих елементів національного суверенітету. Тільки там, де національні економіки досягають високого рівня самоорганізації, відбувається їхнє органічне вливання в глобальну економіку.________________________________________