Основні завдання педагогіки
Наукові дослідження — шлях до розв'язання проблем педагогіки
Педагогіка як наука може розвиватися лише за умо¬ви поповнення новими фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто здійснення нау¬кових досліджень.
Наукове дослідження — особлива форма процесу пізнання, сис¬тематичне цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використо¬вують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт.
У педагогіці використовують фундаментальні та при¬кладні наукові дослідження.
Фундаментальні дослідження покликані розкрити сут¬ність педагогічних явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, дати її наукове обґрунтування.
Прикладні дослідження охоплюють питання, безпо¬середньо пов'язані з практикою.
Фундаментальні й теоретичні дослідження в галузі пе¬дагогічних наук здійснюють науково-дослідні інститути, об'єднані в Академію педагогічних наук України, при¬кладні дослідження — науково-методичні центри вищої, середньої освіти Міністерства освіти і науки України.
Дослідження педагогічних явищ і процесів мають ура¬ховувати такі їх характерні риси: а) неоднозначність їх перебігу: результати навчання, розвитку і виховання за¬лежать від одночасного впливу багатьох чинників; б) не¬повторність педагогічних процесів: під час повторного дос¬лідження педагог має справу вже з іншим "матеріалом", навіть попередні умови не вдається зберегти; в) участь у педагогічних процесах людей усіх вікових категорій (то¬му експерименти, що суперечать моральності й етичним нормам, забороняються); г) об'єктивні висновки у про¬цесі дослідження можливі лише за умови багаторазових спостережень, в усередненій, узагальненій формі.
Головними критеріями ефективності науково-педагогічного дослідження є отримання нового наукового ре¬зультату, збагачення теоретичних знань, які сприяють удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей, дають змогу ефективно та якісно вирішувати кон¬кретні навчально-виховні завдання.
Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати таким вимогам: суспільна актуальність; нау¬кова новизна; теоретична і практична значущість; нау¬кова об'єктивність і достовірність; доступність виснов¬ків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в практичній діяльності;
визначення міри, меж і умов ефективного застосування отриманих результатів.
За роки незалежності України вчені-педагоги зроби¬ли вагомий внесок у розвиток національної педагогіки і системи освіти. Однак через складні економічні умови в суспільстві наявні негативні явища в організації педа¬гогічних досліджень. Серед них — надмірна зосередже¬ність наукових досліджень в адміністративному центрі, Недостатня мобільність вітчизняної дослідницької сис¬теми, ізольованість її від зарубіжної педагогічної науки через обмежені можливості особистих контактів між нау¬ковцями та обміну науковою інформацією, слабке мате¬ріально-технічне забезпечення досліджень, недостатнє втілення у шкільну практику їх результатів.
Методологія педагогіки
Методологія науки — вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання.
Методологічна засада педагогіки - наукове підґрунтя пояснен¬ня основних педагогічних явищ і розкриття їх закономірностей.
Методологічна основа е багаторівневою системою, яку утворюють:
1. Філософська методологія, що виражає світоглядну інтерпретацію результатів наукової діяльності, форм і ме¬тодів наукового мислення у відображенні картини світу.
2. Опора на загальнонаукові принципи, форми, під¬ходи до відображення дійсності (системний підхід, мо¬делювання, статистична картина світу).
3. Конкретна наукова методологія (сукупність мето¬дів, форм, принципів дослідження в конкретній науці).
4. Дисциплінарна методологія, що стосується части¬ни науки (дидактика).
5. Методологія міждисциплінарних досліджень. Розглядаючи перший рівень методології (філософсь¬кий), українська національна педагогіка передусім спира¬ється на праці українських філософів К. Ставровецького, Г. Сковороди, С. Гогоцького, П. Юркевича, Д. Чижевсь-кого, В. Лосевича, О. Потебні, філософські ідеї Т. Шевчен¬ка, П. Куліша, І. Франка та ін. Певну цінність мають ідеї української народної філософії: нескінченність світу, віч¬на змінюваність життя, людина — центр світобудови; природа як матір — її треба любити; земля — наша го¬дувальниця; хліб — усьому голова; свобода — найбіль¬ша цінність для людини; кожна людина має жити по пра¬ці та ін. Українська народна філософія утверджує культ людини і природи.
Компонентами методологічних рівнів є: загальні за¬кони філософії, зокрема теорії пізнання; закони логіки, закономірності психології; закони і закономірності пе¬дагогіки; методи дослідження; вчення класиків педаго¬гіки.Зазначені рівні методології утворюють систему, в ме¬жах якої наявна певна супідрядність, причому філо¬софський рівень є змістовою основою будь-якого мето¬дологічного знання, визначаючи світоглядні підходи до процесу пізнання й перетворення дійсності.
Етапи педагогічного дослідження
Розпочинаючи педагогічне дослідження, важливо з'ясувати його вихідні положення, а саме: актуальність проблеми, об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження»
Проблема дослідження в широкому значенні—складне теоретичне або практичне питання, що потребує вивчення, вирішення.
Проблема має бути відображена насамперед у темі дослідження.
Сутність цих вихідних положень далі проілюстровано на ма¬теріалі кандидатської дисертації "Особливості морального вихо¬вання неповнолітніх засуджених у виправно-трудових колоніях", яку захистив у Тернопільському державному педагогічному уні¬верситеті імені Володимира Гнатюка пошукувач П.В.Вівчар.
Об'єкт дослідження — частина об'єктивної реальності, яка на цьому етапі стає предметом практичної» теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта).
Об'єктами педагогічних досліджень можуть бути ді¬яльність педагогів, учнів, педагогічні стосунки між суб'єк¬том і об'єктом навчально-виховної роботи, особистістю та колективом, між вихованням і самовихованням, органі¬зація пізнавальної діяльності учнів, навчально-виховний процес тощо.
Предмет дослідження — зафіксовані в досвіді, включені в про¬цес практичної діяльності людини сторони, якості та відносини дос¬ліджуваного об'єкта з певною метою за даних умов.
Предмет дослідження вужче поняття, ніж об'єкт дос¬лідження. Об'єктами, наприклад, можуть бути методи виховання, а предметом — тільки одна група цих мето¬дів, наприклад, методи стимулювання виховання.
Мета дослідження — ціль, яку поставив перед собою дослідник.
Формулюючи мету дослідження, дослідник з'ясовує, який результат передбачає отримати і яким він має бути.
Гіпотеза дослідження-наукове передбачення його результатів.
Вона повинна формулюватися так, щоб з цього форму¬лювання проглядалися положення, які потребують пере¬вірки у процесі дослідження.
Завдання дослідження - його конкретизована мета.
Завдання дослідження: а) вирішення певних теоре¬тичних питань, що є загальною проблемою (наприклад, з'ясування сутності дидактичного явища, вдосконалення його визначення, дослідження ознак); б) експеримен¬тальне вивчення практики вирішення проблеми, вияв¬лення її типового стану, типових недоліків, їх причин, типових рис передового досвіду та ін.; в) обґрунтуван¬ня системи заходів, необхідних для вирішення постав¬леного завдання; г) експериментальна перевірка пропонованої системи заходів щодо відповідності її кри¬теріям оптимальності; ґ) вироблення методичних реко¬мендацій для тих, хто використовуватиме результати дослідження на практиці.
Нижче наведено приклад формулювання вихідних положень конкретного педагогічного дослідження.
Реформування діяльності виховно-трудових колоній відповідно до міжнародних норм виконання пока¬рання потребує підвищення ефективності процесу мо¬рального перевиховання неповнолітніх засуджених, зведення до мінімуму рецедиву після відбуття ними по¬карання. Цим визначається актуальність проблеми дос¬лідження.
Оскільки головною причиною повторної злочинності неповнолітніх є їх моральна невихованість, постає потреба посилення морального виховання неповнолітніх засуд¬жених під час відбуття ними покарання. Звідси форму¬лювання теми дослідження: "Особливості морального ви¬ховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях".Об'єктом дослідження є процес морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії. Предмет дослідження — оптимізація змісту, форм, ме¬тодів і засобів морального виховання неповнолітніх за¬суджених. Мета дослідження — розробити, теоретично обґрунтувати і експериментальне перевірити оптимальніше зміст, найефективніші форми, методи й засоби мо¬рального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії. Гіпотеза дослідження — підвищенню ефективності морального виховання неповнолітніх засуд¬жених у виховно-трудовій колонії сприяє така його ор¬ганізація, яка передбачає: відповідність змісту, форм, ме¬тодів і засобів цієї роботи специфічним особливостям осо¬бистості даної категорії неповнолітніх; урахування ре¬жимних умов їх утримання; систематичні контакти ви¬хованців з батьками, представниками громадськості, яким притаманні високі моральні якості; організацію життя й діяльності неповнолітніх згідно з нормами мо¬ралі та права. Завдання дослідження — проаналізувати стан педагогічної теорії та практики морального вихован¬ня неповнолітніх засуджених у виховно-трудових коло¬ніях; виявити моральні особливості неповнолітніх засуд¬жених і встановити типові труднощі в їх моральному пе¬ревихованні; визначити специфіку змісту морального ви¬ховання неповнолітніх засуджених відповідно до їх ін¬дивідуальних особливостей; виявити умови підвищення виховної ефективності провідних засобів перевиховання в процесі морального виховання неповнолітніх засудже¬них і шляхи їх реалізації; визначити критерії рівня мо¬рального виправлення неповнолітнього засудженого; роз¬робити методичні рекомендації для вчителів щодо використання навчальних предметів у моральному вихован¬ні неповнолітніх засуджених.
Організовуючи дослідження конкретної педагогічної проблеми, дотримуються певної послідовності, а саме:
1. Визначення проблеми дослідження, яка має акту¬альне, життєве значення.
2. Ґрунтовне, всебічне і глибоке-вивчення встановле¬них наукою фактів, положень, висновків.
Під час вивчення літературних джерел з'ясовують головну ідею, позицію автора та особливості наукового доробку з досліджуваної проблеми. Важливо також про¬стежити причину та логіку полеміки автора з іншими дослідниками, особливості його аргументації, вироби¬ти власну думку щодо його позиції. Аналіз проблеми, яка не знайшла відображення в його праці, допоможе чіткіше сформулювати завдання щодо глибшого вивчен¬ня проблеми.
3. Вивчення шкільної практики.
У процесі аналізу літератури про досвід школи слід з'ясувати: що у вирішенні цієї проблеми вчитель здійс¬нює найуспішніше, з якими труднощами він стикаєть¬ся; типові недоліки в його роботі з цього питання, го¬ловні причини труднощів і недоліків. Важливо знати, чи досягає вчитель успіхів у роботі, раціонально вит¬рачаючи час, чи вони пов'язані з перевантаженням його роботою в якомусь одному напрямі на шкоду іншим.
4. Формулювання гіпотези, тобто наукового припу¬щення, ймовірного висновку з дослідження.
5. Здійснення експериментальної роботи.
6. Вивчення передового досвіду.
7. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою.
8. Узагальнення результатів дослідження, формулю¬вання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези.
9. Оформлення результатів дослідження, їх упровад¬ження в життя.
Процес і результати науково-педагогічного дослід¬ження фіксуються багатьма способами. Для цього ви¬роблено певні типи документації: анкети, плани спосте¬реження, здійснення педагогічних експериментів, втілення результатів дослідження в практику, магнітофон¬ні записи, фотокартки, кінострічки; протоколи обгово¬рення уроків, виховних заходів та ін.; конспекти опра¬цьованої літератури, архівних матеріалів; описи досві¬ду роботи шкіл та інших виховних закладів; статистичні дані, математичні обчислення.