Педагогічна деонтологія
Деонтологія (від грецької належне вчення) – розділ етики, що розглядає проблеми обов'язку, сферу належного (того, що повинно бути), всі форми моральних вимог та їхнє співвідношення. Термін запровадив 1834 І.Бентам, який вживав його для позначення теорії моральності в цілому.
Наскільки важливою для людської моральності є позитивна ціннісна орієнтація на благо добра. Однак важливо й те, що в суспільному житті людей, у вирі випадковостей, внутрішніх і зовнішніх колізій, часом і трагічних конфліктів, з котрими стикається людина у своєму безпосередньому існуванні, така позитивна ціннісна орієнтація не може бути збережена без елементу самопримусу, обов'язковості, вольового зусилля, що якраз і втілюється в уявленні про належне.
Можна чудово усвідомлювати, що чомусь, чого тепер немає, належить бути, що якісь зміни конче потрібні – і водночас самому нічого не робити.
Так, обов'язок вояка вимагає в разі крайньої потреби вбити ворога, тимчасом як моральний обов'язок виходить із категоричної заборони: “не вбий”, Не слід заплющувати очі, що людське життя відкрите для подібних конфліктів: саме тому дотримання морального обов'язку здатне переростати у справжній відповідальний вчинок, засвідчувати індивідуальність і силу волі людини, її здатність ризикувати заради власних переконань.
Існують гіпотетичні форми веління – це такі, що вказують на необхідність якоїсь дії, якогось учинку як засобу для досягнення певної мети. Так, скажімо, студент має прочитати певну книжку, аби вдосконалити свої знання з певної дисципліни чи просто скласти залік. Або: якщо ми хочемо бути сильними й здоровими, ми маємо займатися фізичними вправами і т.д.
Серед молодших школярів є невелика група дітей (~ у 4-5 класі), які майже ніколи не можуть самостійно виконати навчальне завдання. Причини тут різні: незрілість дитини, слабка підготовка, глибока занедбаність. Навчання молодших школярів полівмотиване, тобто дитиною керують, залежало від ситуації, різні мотиви. Мотиви учіння молодших школярів: почуття обов'язку; бажання заслужити похвалу вчителя, страх перед покаранням, звичка виконувати вимогу доросли і ін.
Організація навчання, тобто зовнішні умови, опосередковано впливають на мотивацію учіння, яка є глибоко індивідуальною і не може бути негайним наслідком ізольованого використання навіть дуже ефективного засобу.
У навч. д-сті для самостійного досягнення результату потрібна особливість зосередженість розуміння вольових зусиль. Це відбувається, коли діяльність учня цілеспрямована, коли він усвідомлює і “приймає” мету, а не йде лише у “фарватері цілі яку намічає вчитель”.