Братські школи України
В історії нашої країни XVI-XVII ст. були періодом складних економічних перетворень і політичних подій, коли міцніла і розвивалась Російська держава, а на Україні точилася боротьба народних мас проти феодального, польсько-шляхетського поневолення і католицизму. Визвольні селянські війни під керів-ництвом Богдана Хмельницького закінчилися великою за своїм історичним значенням подією – Переяславською радою, яка в січні 1654 року прийняла рі-шення про возз’єднання України з Росією. Рішення Переяславської ради знаме-нувало здійснення споконвічних прагнень та сподівань українського народу і було поворотним етапом в його історичному житті.
У підготовці цього історичного акту певну роль відіграли братства і ство-ренні ними освітні заклади. Перше братство у Львові в 1449 році, а потім і в інших містах і селах України. Братства об’єднували ремісників, селян, запорі-зьких козаків, купців і навіть українських магнатів. Братства створювалися для боротьби проти польської шляхти та уніатів, а також проти необмеженої влади церковних феодалів.
У своїй боротьбі братства широко використовували школи, друкарні і мо-лодіжні організації – «Младенческие братства». Особливу увагу вони приділяли створенню шкіл, серед яких найвідомішими були: Львівська (1586), Віленська (1592), Мінська (1592), Дубнівська (1604), Замостівська (1606), Брестська (1615), Київська (1615), Луцька (1624), Полоцька, Могилівська, Кам’янець – Подільська, Вінницька та інші. Вищі вчителі братських шкіл були авторами підручників, наприклад, Лаврентій Зизаній написав «Грамматику словянского язика» (1596), Мелетій Смотрицький – «Грамматику словенскую» (1613). Про досвід роботи братських шкіл України знав великий чеський педагог Я.А. Кменський.
Діяльність братства мала такі напрямки: охорона благочестя та порядку, благоустрій братства і боротьба за національну самостійність, охорона право-слав’я. Останній напрямок діяльності братства не вказувався у статутах із ціл-ком зрозумілих причин. Можливо, це дало привід багатьом дослідникам роз-глядати братства як мирні організації. Але відомо, що кожен, хто вступав до братства, складав присягу («цілували кожен за всіх і всі за кожного чесний хрест») стояти за православну віру «до останньої краплі крові», «до останнього подиху».
Братські школи – це українські національні навчальні заклади в XVI – XVIII ст.
Вони почали створюватися у 80 – х роках XVI ст.; їх організовували й утримували церковні братства з метою зміцнення православ’я. Першу братську школу заснувало Успенське братство у Львові (1586). За її зразком створювали-ся братські школи в різних містах України. В першій половині XVII братські школи засновувалися і в деяких селах.
Братські школи були двох типів: елементарного та підвищеного, які доко-рінно відрізнялися від інших існуючих шкіл, приміром, протестантських, като¬лицьких, православних монастирських та націо¬нальних: єврейських, вірменсь-ких тощо. Предмети у цих школах викладалися рідною мовою, вивчалася анти-чна література, філософія, розвивалися розумові здібності учнів, певною мірою — демократизація.
Слід зазначити, що історичні свідчення про перші навчальні заклади, ор-ганізовані братствами, обме¬жені. Відомо, що шкільна кімната розміщувалась у братському будинку. Вчителя, який виконував обов'язки дяка та писаря, обира-ли на загальних зборах братства. Платню він отримував з прибутків церкви, а також із коштів, що платили батьки за навчання дітей. За добру роботу вчитель міг отримати «святкові» — 5,5 гроша.
Інформацію про те, як організовувався навчаль¬ний процес знаходимо у Статуті Львівської братської школи, де визначався режим навчальної діяльності учнів, окреслювалося коло їхніх обов'язків, а також учителів, батьків та опіку-нів.
Учнів, як правило, ділили на три групи: одні вчилися розпізнавати літери, інші — читати і. вчити напам'ять певний навчальний матеріал треті — міркува-ти, пояснювати прочитане. Читати і писали вчилися слов'янською мовою. Учнів навіть знайомили зі слов'янською нумерацією.
До змісту освіти у школах першого типу, крім читання та письма, входи-ла лічба, малювання, вивчення катехізису, особливе місце займали співи. На-вчання-проводили у суботу. Як відомо, церковний хор складався з учнів. У де-яких братських школах, наприклад у Київській, практикувався багатоголосий спів у 4, б, 8 голосів.
У школах запроваджувались елементи класно урочної системи навчання, а також різні методи: пояснення, бесіда, самостійна робота, диспут, взаємне на-вчання. Для закріплення навчального матеріалу широко практикувалось повто-рення. За порядком у школі, поведінкою учнів і виконанням домашніх завдань стежили виділені на кожний тиждень чергові учні. В школі часто бували батьки учнів, які допомагали вчителям доглядати за поведінкою дітей. Віддаючи дітей до школи, батьки підписували з ректором школи договір, в якому зазначалися обов’язки школи і батьків.При братських школах існували так звані «брат¬ства младенческие», осно-вна мета яких-моральне виховання юнацтва. Слід зазначити, що всі учні брат-ської школи входили до таких молодіжних братств.
Особливе місце в історії розвитку освіти в Україні посідає Львівське братство. Перші відомості про нього датуються 1463 р. У 1586 р. братство отрима¬ло окремі права від антіохійського патріарха Иоакима, які були закріплені й по-ширені константинопольським патріархом Єремієм.
Організація навчального процесу Львівської братської школи зафіксована у Статуті, який став зразком для інших братських шкіл.
О 9-й ранку розпочиналися заняття влітку, а взимку вчитель сам визначав час початку навчання. Учень займав місце в класі, яке визначалося результата-ми його успіхів. Якщо хтось із учнів не заявлявся на урок — учитель посилав когось із вихованців з'ясувати причину. Навчальний день починався з молитви, а потім школярі відповідали домашнє завдання і перевірялися виконані вдома письмові роботи. Після цього вчитель пояснював новий матеріал і видавав уч-ням завдання, щоб вони переписали їх вдома. Іноді урок проходив у формі бе-сіди чи диспуту. Потім відпочинок. Діти обідали і знову поверталися до школи, виконували і перевіряли домашні завдання один у одного.
Статут передбачав не тільки режим навчальної діяльності учнів, а й рег-ламентував роботу вчителів. Так за поведінкою вихованців стежили спеціально призначені вихователі або старші вихованці школи.
Особливої уваги, на наш погляд, .заслуговують стосунки братської школи і батьків, які були зафіксовані у статуті. Коли, батько приводив сина до школи, то підписував угоду з учителем, де зазнача¬лося, чого школа має навчити учня. Крім того, в угоді визначались і обов'язки батьків чи опіку¬нів — сприяти на-вчанню та вихованню своєї дитини. Угода підписувалась, у присутності двох свідків, найчастіше це були сусіди. Обов’язком батьків була перевірка домаш-нього завдання.
До школи приймались діти усіх станів. Дітям з убогих сімей надавалась матеріальна допомога. А сироти були під повною опікою братства, яке вимага-ло від учителів своєї школи однакового ставлення до всіх учнів. Дидаскал має вчити й любити всіх дітей зарівно, зазначено у Статуті Львівської братської школи, - як синів багатих, так і сиріт убогих, і тих, що по вулицях ходять, по-живи просять". Становище учня в школі залежало не під матеріального стану батьків, а від його особистого успіху у навчанні та поведінці.
Що стосується змісту освіти носив, гуманітарний характер. Зокрема, ви-вчали граматику грецької, слов’янської, латинської, польської мов.
Діалектику і риторику викладав один учитель. Підручники з цих предме-тів були написані латинсь¬кою мовою, але у Статуті Львівської братської школи були вказівки щодо вивчення цих дисциплін та філософських наук за посібни-ками, написаними слов'янською мовою.
Серед предметів, які вивчали в школі - курс інтегрованої математики. На-приклад: арифметику вивчали разом з геометрією й астрономією. Були поши-рені і предмети естетичного циклу: малювання, співи. -
Кінець XVI - початок ХVII ст. знаменувалися поширенням віршування. Вірші складали вчителі
й учні. До нашого часу дійшли вірші Л. Зизанія, К. Ставровецького, Й. Борець-кого, П. Беринди та ін.
У 1592 р. при підтримці гетьмана запорозьких козаків Сагайдачного Львівське братство одержало від короля Сигізмунда III право викладати в шко-лі сім вільних наук (граматику, діалектику, риторику, арифметику, геометрію, астрономію, музику).
Першим ректором Львівської братської школи був грек Арсеній, архієпи-скоп елассонський, який склав граматику «Адельфостер» і викладав грецьку мову. Львівська братська школа мала сильний викладаць¬кий колектив. Це Сте-фан Зизаній — викладач грецької мови, Лаврентій, Зизаній - викладач слов'ян-ської, Кирило Транквіліон, Ставроведький — автор релігійно-моральних мірку-вань, Іов Борець¬кий — викладач грецької та латинської мов, Памва Веринда — лінгвіст, укладач першого друкованого азбуковника - словника енциклопедич-ного типу.
Львівська братська школа не тільки постачала братським школам навча-льні посібники, а й готувала для них учителів.
Неабияку роль у розвитку освіти і культури в Україні у першій половині XVII ст. відіграла Київська братська школа підвищеного типу, яка пройшла шлях від школи через колегію до академії.
Це одна з найвизначніших братських шкіл в Україні у XVII ст., яка була заснована Київським Богоявленським братством у 1615 році, її статут затвер-джений у 1620 році за зразком Львівської братської школи. Школу могли відві-дувати вихідці з різних суспільних верств – козаки, міщани і шляхта, яка була невдоволена експансією католицизму.Серед засновників Київського братства були визначні діячі української культури З. Копистянський, Т. Земка. Гетьман П. К. Сагайдачний оголосив про вступ до Київського братства всього реєстрованого козацтва. Київське братство було одним із центрів боротьби українського народу проти церковної унії. При сприянні братства 1620 року всупереч забороні польського уряду відновлено православну церкву ієрархією, яку очолив І. Борецький. Заслугою київського братства було заснування Київської братської школи. Матеріальну основу дія-льності братства становили внески членів. У 1645 році Є. Гулявичівна передала свою садибу з землями в Києві на Подолі для заснування монастиря, шпиталю для прочан та школи для дітей шляхти та міщан. У 1625 – 1626 роках Київське братство отримало від російського уряду значні кошти для будівництва і оздоб-лення Богоявленської школи – визначної пам’ятки архітектури. В умовах на-ступу контрреформації в кінці 30-х років XVII ст. Київське братство змушене було припинити свою діяльність.
Ще однією визначною братською школою була Луцька. Цей навчальний заклад був заснований Луцьким братством у 1617 році. Діяльну участь в її створенні брали Л. Древинський і Д. Малинський. Статут школи засновувався на «Порядку шкільному» Львівської братської школи. Схвалені братством «Ар-тикули прав» містили правила поведінки учнів. У Львівській братській школі навчалися сини міщан Луцька православних шляхтичів Волині. В школі висо-кого рівня досягло викладання граматики, риторики і поетики, хорового співу. Ставили театральні спектаклі, окремі учні писали вірші українською літератур-ною мовою того часу. Викладачами школи були ченці братського монастиря Є. Ілковський (керівник школи 1628), П. Босинський (бакалавр 1634), художник Й. Кондзелевич та інші.
Українська церква, церковні братства, діяльність братських шкіл стали епохальним явищем в історії українського шкільництва, що забезпечило його дальший бурхливий розвиток. Вони виплекали й перед усім світом показали нову генерацію освічених людей України, творчих інтелектуалів, палких патрі-отів, мужніх захисників свого народу від нашестя польських колонізаторів, но-сіїв і пропагандистів ідей української державності, будителів українського на-ціонального відродження, утвердження людської гідності українця, почуття по-ваги до представників інших народів.
Таким чином, братські школи відіграли величезну роль не тільки в поши-ренні освіти й розробці педагогічної теорії, а і в боротьбі українського народу за своє визволення від гніту польських загарбників, їх вплив можна вбачати в завзятій національній боротьбі, що охопила міста, і в селянських повстаннях; і в початках козаччини, і в народженні нових могутніх духовних і наукових центрів, зокрема Києво-Могилянської академії.