Поняття про характер. Риси характеру

Мета. Сформувати поняття про характер, розкрити його природну основу;

конкретизувати знання про риси характеру людини та вплив

суспільного оточення на їх формування.

Розвивати вміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати;

удосконалювати вміння і навички застосувати отриманні результати

для саморозвитку пізнавальних процесів та самовиховання особистих

якостей; продовжити формувати вміння працювати з тестовими

методиками, малюнками, текстом підручника.

Основні поняття і терміни: характер, риса характеру, воля, почуття, вольові

якості.

Методи та методичні прийоми: бесіда, пояснення, розповідь, демонстрація,

заповнення таблиць, схем.

Обладнання: саморобні таблиці, картки для тестування, пластилін.

Тип уроку: засвоєння нових знань, формування вмінь та навичок.

Девіз уроку: “Пізнай самого себе.”

(Сократ)

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

Шановні учні! Придивіться один до одного. Які ви всі різні! Кожен із вас відрізняється зростом, рисами обличчя, кольором шкіри, очей. Та є між вами ще одна відмінність – це настрій.

Перш ніж розпочнемо урок, з’ясуймо, з яким настроєм ви прийшли на сьогоднішнє заняття.

У кожного з вас на робочому столі знаходиться картки, на яких зображено контури людського обличчя. Домалюйте, будь ласка, контур рота, який відповідає теперішньому вашому настрою: хороший настрій,

нормальний настрій; поганий настрій.

А тепер покажіть ці обличчя мені.

Як бачимо, хоча ви і знаходитеся в однакових умовах, але кожен з вас має різний настрій. Чому один з вас байдужий, другий стривожений, а третій – спокійний? Відповідь на ці запитання ми знайдемо на сьогоднішньому уроці.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.Закінчіть речення.

1)Творцем вчення про темперамент є … (Гіппократ).

2)Темперамент це - ….(характеристика людини щодо динамічних особливостей її психічної діяльності).

3)Виділяють такі типи темпераменту….. (сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний).

4)За наведеною характеристикою визначте тип темпераменту людини:

а) Михайло говорить повільно, рідко виявляє емоції, його важко розгнівати чи засмутити, здається байдужим навіть тоді, коли в класі всі сміються. Працездатний, хоча рухи досить невиразні. Важко звикає до нових умов, нових друзів (флегматик);

б) Андрій дуже наполегливий. Мова швидка, але часом помиляється. Нестриманий, запальний і нетерплячий. Має добру, але короткочасну пам’ять. Голосно сміється, може розсердитись навіть через дрібниці (холерик).

2.Робота в групах.

Серед перерахованих нижче якостей учні визначають ті, які властиві сангвініку, холерику, флегматику, меланхоліку: товариський, агресивний, пасивний, відкритий, імпульсивний, песимісти, миролюбний, стриманий, ініціативний, запальний, спокійний, дратівливий.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Неосяжний світ, у якому живе людина, неосяжна його різноманітність. Нескінченний у своїх виявах, він ставить перед людиною безліч загадок. Найбільшу загадку сформулювали ще давні греки, написавши на одному зі своїх храмів: “Пізнай самого себе”. І людина пізнає. Пізнає власну історію, мову, біологічну природу, психічне життя. Але цей автопортрет був би неповним без тих штрихів, які вносить у психічну діяльність людини ця особливість. Вона стосується абсолютно всіх людей без винятку, бо немає жодної особистості на світі, яка б нею не володіла. Я веду мову про характер. Тема нашого уроку: “ Поняття про характер. Риси характеру.” (Визначається основна мета уроку).

VI. Вивчення нового матеріалу.

1.“Мозковий штурм”.

Психологи стверджують: якщо учень уважно слухає пояснення вчителя на уроці, він засвоює лише 20 - 40% інформації, якщо робить записи під час пояснення – 40 - 60%, а якщо ще й самостійно опрацьовує матеріал, робить висновки – 90 - 100%.

Отже, закликаю всіх до роботи!

Осмислення суті поняття “характер” почнемо з такої форми колективної роботи, як “мозковий штурм” (на дошці записується слово “характер”).

Висловите власні думки вголос, не пояснюючи їх суті. Які асоціації викликає у вас слово “характер”?

Х – гармонія;

А – впевненість;

Р – поведінка;

А – потік енергії;

К – спілкування;

Т – духовність;

Е – досконалість;

Р – діяльність; вчинок; особливість; стійкість.

Це слово ми вживаємо тоді, коли хочемо оцінити звичну поведінку людини, у якій виражається її особистість. У перекладі з грецької воно означає “риса”, “прикмета”, “ознака”, “особливість”.

Чи згадувалися в даному переліку слів риси характеру людини?

Так, характер – це ставлення, закріплене у звичних формах поведінки. Наприклад, якщо ми говоримо, що чуйність – особливість характеру даної людини, то тим самим вказуємо на її ставлення до людей і одночасно на її поведінку в певній ситуації, а отже, яких вчинків можна чекати від неї у відповідних умовах.

Послухаємо повідомлення про історію становлення вчення про характер.

2.Повідомлення учня.

3.Вольові якості людини і почуття.Основні позитивні і негативні риси характеру (лекція).

У наш час ні антропологія, ні анатомія, ні психологія не мають достовірних даних на підтвердження того, що характер людини залежить від будови тіла, форми черепа, конфігурації обличчя, волосся чи шкіри, довжини кінцівок.

Чи випливає звідси те, що характер взагалі не потрібно вивчати? Зовсім ні, його просто не слід пов’язувати з будовою тіла. Про характер людини потрібно говорити на основі вчинків, у яких найбільш повно відображається його суть.

Відома східна приказка стверджує: “Посій вчинок – пожнеш звичку, посієш характер – пожнеш долю.” Акцент у ній правильно поставлений на людських вчинках, які, повторюючись, стають звичними і закріплюються в рисах характеру, впливаючи на статус людини, її місце в суспільстві та на ставлення інших людей до неї.

Система звичних дій і вчинків – фундамент характеру людини.

Таким чином, характер має соціальну природу, тобто залежить від світогляду людини, змісту її діяльності, соціальної групи, у якій вона живе і діє, від активної взаємодії з іншими людьми.

Характер, як і темперамент, зумовлений фізіологічними особливостями людини, і перш за все типом нервової системи. Особливості темпераменту можуть протидіяти або сприяти розвитку певних сторін характеру.

Флегматику важче, ніж холерику чи сангвініку, сформувати у себе ініціативність і енергійність. Для меланхоліка серйозною проблемою є подолання сором’язливості і тривожності. Одночасно вони створюють сприятливі умови для розвитку в холериків стриманості й самокритичності, у сангвініків – витриманості, у флегматиків – активності.

З характером пов’язані і здібності людини. Рівень здібностей, наприклад, певною мірою залежить від уміння наполегливо долати труднощі, не падати духом під впливом невдач, працювати організаційно, виявляти ініціативу.

Важливе значення для визначення характеру мають почуття людини, які виявляються у ставленні:

-до інших людей: щирість, товариськість або замкнутість, відвертість або потайність;

-до самої себе: власна гідність, скромність, самовпевненість, егоїзм;

-до роботи, справи: ініціативність, наполегливість, лінь, сумлінність.

Важливою складовою частиною характеру є воля. Людина без волі нагадує автомобіль без двигуна: усе начебто і виглядає солідно, а користі ніякої. Що ж таке воля?

Воля – здатність людини чинити дії, які вимагають подолання внутрішніх зовнішніх перешкод.

Вольовим людям притаманні такі риси характеру, як цілеспрямованість, витримка, дисциплінованість, рішучість, надійність, завзятість.

Характер може бути:

Визначеним

(одна або кілька головних рис)Невизначеним

(немає)

Цілісним

(єдність думок, почуттів)Нецілісним

(немає)

Характер формується, розвивається і змінюється в практичній діяльності людини, відображає умови та спосіб життя.

Одним із шляхів формування характеру – самовиховання. Людина така, якою зробила себе сама.

V. Узагальнення та систематизація знань.

1.“Творча терапія”.

Уявіть собі істотою, яка першою з’явилася на планеті земля. Вона могла виникнути в морі, на болоті, під землею, у лісі. Вона могла бути зовсім не схожою на сучасні організми. Еволюція зробила з неї тих істот, яких ми бачимо сьогодні.

Ваше завдання – користуючись пластиліном, виліпити цю першу істоту і наділити її такими рисами характеру, які б ви хотіли бачити в ній.

2.Робота з малюнками.

На малюнках зображені обличчя людей. Розгляньте малюнки і перелічіть риси характеру, які, як ви вважаєте, притаманні цій людині. Поясніть, які чинники могли впливати на те, щоб у цієї людини сформувалися саме такі риси характеру.

3.Експеримент “Моя самооцінка”.

Уважно прочитайте слова, які характеризують якості особистості: охайність, безтурботність, вдумливість, гордість, чутливість, грубість, життєрадісність, турботливість, заздрість, сором’язливість, щирість, вишуканість, вередливість, легковірність, недовірливість, невитриманість, чарівність, вразливість, обережність, чуйність, педантичність, рухливість, розв’язність, розумність, рішучість, стриманість, терплячість, боягузливість, захопленість, завзятість, поступливість, холодність, ентузіазм.

Складіть два стовпчики слів по 10-20 в кожному. У перший стовпчик “Мій ідеал” помістіть слова, що характеризують ваш ідеал, у другий – “Антиідеал”. – слова, які позначають риси, якими ідеал володіти не повинен. З обох стовпчиків виберіть ті риси, які притаманні вам.

Число позитивних рис, які ви собі приписуєте, поділіть на число слів у стовпчику “мій ідеал”.

Інтерпретація одержаних даних:

-якщо результат близький до 1-ви себе переоцінили;

-якщо результат близький до 0-ви самокритичні до себе;

-результат близький до 0,5- нормальна самооцінка.

VI. Підсумки уроку.

Характер залежить від:

типів нервових процесів;

фізіологічних особливостей людини;

темпераменту;

домінантних півкуль великого мозку.

Риси характеру вольової людини:цілеспрямованість, витримка, рішучість, дисциплінованість, завзятість.