Формування професійних інтересів у майбутніх фахівців
Підлітково-юнацький вік харак¬теризується інтенсивним розвитком інтелектуальних здібностей, фор¬муванням професійних інтересів. Юнаки і дівчата починають обмірко¬вувати свою майбутню професію. У процесі навчання їхні інтереси роз¬поділяються із врахуванням здіб¬ностей та практичних навичок. У способах засвоєння навчального матеріалу пізнавальні психічні про¬цеси починають набувати якісно ін¬шої характеристики. У мисленні ви¬являється здібність до абстрагуван¬ня, утворення нових понять. Стійко¬го характеру набувають процеси уваги, пам'яті та інтелектуальна працездатність. Юнаки і дівчата ма¬ють схильність до теоретизування з проявом ознак особистісного его¬центризму. Так, спостерігаючи за однолітками, доходимо висновку, що вони, аналізуючи ті або інші сто¬рони навколишнього життя, не просто констатують їх, а намагають¬ся при цьому показати свою пози¬цію, особисту участь у можливих змінах цих явищ, виявляючи своє¬рідність егоцентризму юнацького мислення.
Ставлення юна¬ків та дівчат до майбутньої профе¬сії, яке виникає ще в період підго¬товки до неї в процесі навчання у школі, має розглядатись як одна із складових психологічних умов фор¬мування професійних інтересів у майбутніх фахівців. Потребу осо¬бистості у певній діяльності ми на¬зиваємо нахилом. Про нахили ми говоримо тоді, коли майбутня робота уже подобається, молодій людині, захоплює її.
Ознакою нахилу учня до профе¬сійної діяльності є інтереси. У них проявляється пізнавальна потреба та пізнавальна спрямованість май¬бутнього фахівця на оволодіння професією і пов'язана з позитивним емоційним станом. Тому своєчасний, вияв інтересів сприяє професійному визначенню учня, що і допомагає здійснити професійний вибір.
Для визначення інтересів осо¬бистості можуть використовуватися спеціальні анкети та опитувальники. Психологічна практика свідчить, що інколи інтереси і нахили учнів виражені неяскраво, інколи ж, нав¬паки, настільки численні, що важко виділити головні від побічних, тим¬часових. У такому разі деяку допо¬могу психологу може надати проведення психодіагностичного дослід¬ження рівня розвитку деяких здіб¬ностей. Високий рівень розвитку здібностей можна розглядати як по¬казник схильності до певного виду діяльності, що може служити свід¬ченням присутності нахилу до неї.
Безпосередній вияв професій¬них інтересів, які виступають осно¬вою професійно спрямованої моти¬вації майбутнього фахівця і які вка¬зують на відповідні нахили, прово¬диться за допомогою диференційно-діагностичного опитувальника (ДДО), запропонованого Є.Климовим, в основі якого лежить психоло¬гічна класифікація професій. Сутність її полягає в тому, що за¬лежно від особливостей основного предмета праці всі професії поділя¬ються на п'ять головних типів: «людина-природа», «людина-техніка», «людина-людина», «людина-знакові системи», «людина-художній об¬раз». Знаючи місце професії, обра¬ної учнем професійного закладу в даній класифікації, і основні вимоги до неї, психолог правильно і своє¬часно має змогу визначити профе¬сійні інтереси і нахили претендента на навчання.
Для визначення професійних ін¬тересів та нахилів можна застосову¬вати, крім методики ДДО Є.Климова, і методику «Карта інтересів».
Щоб отримати інтегральні показ¬ники, дані обстеження ранжуються за кожною характеристикою двох наведених методик. Після цього визначаються середні ранги об'єд¬наних показників.
Відповідність ряду показників п'яти напрямів нахилів, які визнача¬ються за методикою ДДО Є.Климо¬ва, до ряду показників нахилів за методикою «Карта інтересів» офор¬мляється у таблицю.
Професійне спрямування нахилів за методикою ДДО Є. КлимоваЛюдина-природаЛюдина-технікаЛюдина-знакова системаЛюдина-художній образЛюдина-людина
Професійне спрямування нахилів за методикою «Карта інтересів»Геологія і географія, біологія, хімія, зоологіяФізика, електро- і радіотехнікаМатематикаМистецтвоПедагогіка, філологія, журналістика, юриспру¬денція, історія, медицина, сфера обслуговування, військова справа, спорт
Рангове місце кожного з таких показників, які об'єднують обидві методики, узагальнено характери¬зує професійне спрямування нахи¬лів учня. Така процедура дещо звільняє результати опитувань від випадковостей, що нерідко трапля¬ються через особливості формулю¬вання того чи іншого опитувальника або через настрій досліджуваного під час експерименту. Цей узагаль¬нений показник, на-нашу-думку, вка¬зує на широту і загальну вираженість інтересів.
Успіх у професійній діяльності значною мірою визначається необ¬хідним комплексом здібностей. Проте інтерес є стимулятором тієї діяльності, в якій дані здібності про¬являються, фільтруються і удоско¬налюються. У зв'язку з цим профе¬сійний інтерес може розглядатись як своєрідний індикатор відповідних здібностей.Спостереження авторів, прове¬дені за юнаками та дівчатами, да¬ють змогу стверджувати, що учні старших класів школи та професій¬ного навчального закладу у своїй безпосередній навчальній діяльнос¬ті більше звертають увагу на ті пред¬мети, які певним чином пов'язані з їхніми інтересами і набуттям майбутньої професії. У процесі навчан¬ня в них формуються ознаки того ти¬пу мислення, з яким надалі буде пов'язана практична діяльність. Ад¬же особливою рисою розвитку інтелекту в юнацькому віці є формуван¬ня визначеного стилю мислення, що відображає здатність до вибору і систематизації знань. Наприклад, учень цікавиться такими навчальни¬ми дисциплінами, як інформатика, українська мова, має з цих предме¬тів позитивні оцінки. Вибір ним по¬дальшої форми навчання пов'яза¬ний із набуттям навичок професій¬ної діяльності, де необхідним є зас¬тосування знань, отриманих у школі або навчальному закладі. Так, фор¬мування стилю мислення майбутніх секретар-друкарки або оператора ЕОМ, електромонтера або слюсаря з ремонту автомобілів буде здійсню¬ватися в процесі навчання і подаль¬шої професійної діяльності. Усе це створює передумови для форму¬вання світогляду особистості. Реалі¬зація професійних інтересів та нахи¬лів, застосування знань, здібностей теоретичного мислення на практиці і формування навичок предметної діяльності визначають наступну жит¬тєву позицію молодої людини в здій¬сненні своїх професійних .намірів. Таким чином, професійні інтереси не просто виступають як ланцюжок нахилів і прагнень, а й як система стимулів, що виражає ставлення особистості до професійної діяль¬ності, сприяє розвитку кругозору, надбанню професійних знань, по¬ліпшують пізнавальну активність, викликають прагнення оволодіти професійною справою, служать од¬нією з найважливіших умов творчого ставлення до професії.
У межах головного виду діяль¬ності для підлітково-юнацького віку характерним є поряд із формуван¬ням професійних інтересів пошук свого «я» і спроби реалізувати себе в різноманітних заняттях, безпосе¬редньо не пов'язаних із навчанням. У багатьох підлітків конкретні захоп¬лення стають домінуючими, відсу¬вають навчання на другий план, а інколи істотно змінюють їхнє життя. У зв'язку з цим можливе зниження успішності, конфліктні ситуації з пе¬дагогами, батьками.
Для більшості юнаків і дівчат ха¬рактерні інтереси, захоплення і за¬няття, пов'язані з розвитком фізич¬них якостей. Це зумовлено періо¬дом інтенсивного фізичного розвит¬ку, потребою в біологічній руховій активності. За даними опитування учнів п'яти груп 1-го курсу, занят¬тя фізичною культурою у них займа¬ють перше місце. При цьому 32% опитаних регулярно займаються фі¬зичною культурою і спортом.
Загальний аналіз даних показав, що майже десята частина опитаних (10,3%) не мають визначених стійких інтересів і захоплень. Розумові заняття, такі, як читання книг, малю¬вання, моделювання, створення сценаріїв телепрограм, написання статей до газети, ремонт побутових приладів, техніки та автомобілів, де можна проявити творчі здібності, захоплюють 52% першокурсників. Невелика кількість опитаних (4,4%) віддає перевагу заняттям, які не потребують серйозних духовних і фізичних зусиль, орієнтовані швид¬ше на пасивний відпочинок. На жаль, інтереси і захоплення, спря¬мовані на духовний розвиток, відтиснуті на задній план. Відвідують концерти, вистави, музеї, виставки лише 1% опитаних.
Проте якісні зміни, які відбува¬ються у підлітковому та юнацькому віці, об'єктивно ведуть до значного розширення сфери інтересів осо¬бистості. Поряд із навчанням, акту¬альним є самовизначення, а також з'ясовування своєї соціальної ролі в різноманітних мікросоціальних ото¬ченнях, товаристві в цілому. Це особливо помітно серед учнів 1-го курсу, коли особливо яскраво вира¬жене прагнення особистості визна¬чити своє місце в житті, товаристві, стосунках із однокурсниками і вик¬ладачами. У юному віці самоактуалізація і самовираження особистос¬ті здійснюються при безпосередній участі учнів у громадському житті групи, училища. Виконання громад¬ських доручень з урахуванням інди¬відуально-психологічних відміннос¬тей першокурсників сприяє форму¬ванню колективу, неформальних відносин. Порівняно із молодшими і середніми класами школи, де соці¬альна роль і статус особистості ди¬тини багато в чому визначається вчителем, у групах училища відзна¬чаються прагнення учнів самостій¬но визначити свій особистісний ста¬тус у групі. При цьому одні учні до¬сягають цього шляхом прояву інте¬ресів до навчання, інші — до спор¬ту, а треті — за допомогою прилу¬чення до шкідливих навичок (курін¬ня, вживання алкоголю і наркотич¬них речовин) та асоціальної пове¬дінки (участь у бійках, суперечках) тощо.
Важливим є те, що для багатьох із підлітків обраний вид активності і професійної діяльності завдяки ін¬тересам наповнюється новим зміс¬том. Усе це і відображає особливос¬ті інтересів, рівень соціальної зрі¬лості й адаптації в колі однолітків та дорослих.Формування і прояв інтересів здійснюється в конкретному соці¬альному оточенні підлітка. У цих умовах визначається його соціаль¬ний статус і роль, відбувається за¬лучення до трудової діяльності, у якій може проявитися активність, самостійність. Саме в умовах даної діяльності в різноманітних сферах економіки молоді люди входять до системи реальних професійних взаємин, започатковують для себе можливість ширшого спілкування, у тому числі і професійного, апробації своїх творчих здібностей. Доцільно організована праця дає змогу юна¬кові чи дівчині по-новому осмислити значення отриманих знань і можли¬вості застосування їх на практиці, визначити коло своїх професійних інтересів і остаточний вибір майбут¬ньої професії. Залучення учнів про¬фесійного навчального закладу до трудової діяльності позитивно впли¬ває і на їхню психічну сферу, дозво¬ляє зняти емоційну напруженість, ліквідувати незадоволеність, конф¬ліктність і не завжди цікаво органі¬зований процес навчання.
Своєчасне залучення молоді до праці дозволить їй перейти на новий соціальний щабель зрілості, спробу¬вати самоактуалізуватися в тих від¬носинах і сферах діяльності, у яких виявлять прояв заохочення, нездо¬ровий інтерес і найменший опір.